розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 року за заявою Державної архітектурно-будівельної інспекції України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання у справі за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про зобов'язання вчинити певні дії,

07.07.2016 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України, яка є правонаступником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, звернулась до окружного адміністративного суду м. Києва із заявою, в якій просила видати виконавчий лист по справі, визнати поважними причини пропуску строку його пред'явлення до виконання та поновити цей строк.

Ухвалою окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 року, заяву Державної архітектурно-будівельної інспекції України було задоволено. Поновлено пропущений строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання до 01.11.2016 року.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 року та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами встановлено, що постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015 року, позов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві було задоволено. Зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_2 привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом знесення виробничого приміщення на вулиці Гаражній, поряд з 2-м провулком Бортницьким, 20/22 у Дарницькому районі м. Києва за власний рахунок.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 серпня 2015 року було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідачів на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015 року, а також зупинено виконання вказаних судових рішень до закінчення касаційного розгляду справи.

Касаційний розгляд справи закінчився 01.03.2016 року.

Таким чином, в період з 10 серпня 2015 року по 01 березня 2016 року виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2014 року було зупинене.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, що після набрання законної сили постановою суду першої інстанції, а саме 14.07.2015 року, Державна архітектурно-будівельна інспекція України зверталась до суду із заявою про видачу виконавчого листа, яка містить резолюцію судді - "до виконання". Однак, матеріали справи не містять жодних відомостей про видачу та отримання виконавчого документа.

Виконавчі листи за постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2014 року були видані заявнику 11.07.2016 року, а саме після повернення справи до суду першої інстанції та повторного звернення заявника із заявою від 07.07.2016 року.

Згідно із частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

За змістом статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" пред'явлення до виконання виконавчого документі у даній справі може бути протягом року, якщо інше не передбачено законом.

При цьому, суди правильно виходили з вимог частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Це кореспондується і положеннями статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до адміністративного суду, який видав виконавчий лист, або до адміністративного суду за місцем виконання.

У відповідності до частини 4 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими для виконання на всій території України.

За приписами статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Враховуючи те, що суди визнали наявність поважних причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, висновок судів про необхідність поновлення цього строку є законним і обґрунтованим, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових рішень колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій, є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 року за заявою Державної архітектурно-будівельної інспекції України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання у справі за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про зобов'язання вчинити певні дії - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.