ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Прокуратури Львівської області, Генеральної прокуратури України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу прокурора Львівської області від 23 липня 2015 року № 1417к;

- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 24 липня 2015 року № 309к "Про зміну наказу прокурора Львівської області від 23 липня 2015 року 1417-к;

- поновити позивача на посаді прокурора Радехівської місцевої прокуратури Львівської області рівнозначній посаді прокурора прокуратури Бродівського району Львівської області в класному чині молодший радник юстиції;

- стягнути з Прокуратури Львівської області на користь позивача заробіток за час вимушеного прогулу у період з 23 липня 2015 року по дату фактичного поновлення на посаді.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

На вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування судових рішень та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з серпня 1998 року ОСОБА_2 проходив службу в органах прокуратури, 09 лютого 2011 року позивачем прийнято Присягу працівника прокуратури.

Наказом прокурора Львівської області від 23 липня 2015 року № 1417к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення Присяги працівника прокуратури, скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури", позивача звільнено із займаної посади прокурора прокуратури Бродівського району Львівської області молодшого радника юстиції.

Підставою для винесення оспорюваного наказу слугував висновок службового розслідування від 23 липня 2015 року, яким встановлено порушення Присяги працівника прокуратури, яке виявилось в одержанні неправомірної вигоди прокурором прокуратури Бродівського району Львівської області.

Наказом Генерального прокурора України від 24 липня 2015 року № 309к змінено пункт 1 наказу від 23 липня 2015 року № 1417-к та пунктом 2 зазначено позивача звільненим із займаної посади за порушення Присяги працівника прокуратури, скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури, з позбавленням його класного чину молодший радник юстиції, присвоєного наказом Генерального прокурора України від 14 листопада 2006 року № 818к.

Наказом прокурора Львівської області № 2289к від 09 жовтня 2015 року внесено зміни до наказу від 23 липня 2015 року № 1417к, зокрема, пункт 1 після слів звільнити із займаної посади доповнено словами з 04 серпня 2015 року.

Відповідно до частини 1 та пункту 2 частини 2 статті 46-2 Закону України "Про прокуратуру" прокурори і слідчі можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законодавством про працю. Прокурори і слідчі підлягають звільненню з органів прокуратури, у тому числі з позбавленням класного чину, зокрема, за порушення "Присяги працівника прокуратури".

Частиною 3 статті 48 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.

Згідно статті 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України, дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Статтею 11 Статуту передбачено порядок вирішення питання про накладення стягнення, відповідно до якої дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

Припинення державної служби в органах прокуратури за порушення Присяги працівника прокуратури є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому, якщо підставою для припинення державної служби є порушення посадовою особою органів прокуратури службової дисципліни, неможливість застосування за таке порушення до посадової особи заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення з органів прокуратури, повинно бути мотивовано.

Обов'язковість такого мотивування обумовлена тим, що застосування заходів дисциплінарного впливу до посадових осіб органів прокуратури України чітко урегульовано Дисциплінарним статутом прокуратури України, який визначає види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, що має наслідком забезпечення належного захисту законних прав та інтересів працівників прокуратури при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 липня 2015 року працівниками Генеральної прокуратури України та працівниками УСБ України у Львівській області затримано ОСОБА_2 за підозрою в одержанні неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США від ОСОБА_3 за зміну обвинувачення останньому у кримінальному провадженні. Факт затримання позивача сторонами не заперечується.

Генеральною прокуратурою України у ході досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, викрито позивача та 22 липня 2015 року його затримано в порядку статті 208 КПК України, а 23 липня 2015 року - повідомлено про підозру у вчиненні правопорушення. Під час слідчих дій було вилучено грошові кошти, які є предметом правопорушення. Позивач від надання пояснень відмовився.

При цьому, в ході службового розслідування було встановлено факт порушення позивачем Присяги працівника прокуратури, Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури та вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій досліджено, що грубе порушення з боку позивача дисципліни мало місце, а обставини вчиненого проступку встановлені службовим розслідуванням були підтверджені в суді першої та апеляційної інстанцій.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність дій відповідачів щодо прийняття оспорюваних наказів, оскільки службове розслідування та накладення дисциплінарного стягнення були проведені за фактом вчинення проступку, що дискредитує звання працівника прокуратури, а застосоване дисциплінарне стягнення відповідає характеру та тяжкості вчиненого позивачем порушення та є несумісними з подальшим проходженням служби в органах прокуратури.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині поновлення на займаній посаді, суди прийшли до обґрунтованого висновку і про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року - без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .