розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно та поділ його в натурі, за заявою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - про ухвалення додаткового рішення у справі, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на додаткове рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2016 року,

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 та за відповідачем на 2/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_2

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2016 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, право приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 згідно з технічним паспортом, виготовленим КП Томаківське БТІ ДОР станом на 13 червня 2015 року, відповідно до експлікації приміщень загальна площа якого становить 39,82 кв. м, житлова площа - 20,3 кв. м, згідно з характеристикою будинку, господарських будівель та споруд: житловий будинок літ. "А" площею 39,82 кв. м, сарай літ. "Б" площею 13,8 кв. м, погріб літ. "В" площею 3,9 кв. м.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 2/3 частини (у спільній частковій власності) житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, згідно з технічним паспортом, виготовленим КП Томаківське БТІ ДОР станом на 13 червня 2015 року, відповідно до експлікації приміщень загальна площа будівлі якого становить 55,48 кв. м, житлова площа - 33,6 кв. м, згідно з характеристикою будинку, господарських будівель та споруд: житловий будинок літ. "А" площею 55,48 кв. м, сарай літ. "Б" площею 13,8 кв. м.

У серпні 2016 року представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі.

Додатковим рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2016 року, скасовано державну реєстрацію права власності: на 1/3 частини від 1/2 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 вересня 2015 року, яке зареєстровано в реєстрі за № 801, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 697043712254; на 1/3 частини від 1/2 частини будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_1, за ОСОБА_4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 697043712254, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 серпня 2015 року, яке зареєстровано в реєстрі за № 635.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати додаткове рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2016 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Ухвалюючи додаткове рішення про скасування за сторонами державної реєстрації на будинковолодіння, розташоване по вул. Титова 3 у смт Томаківка, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності за сторонами були предметом розгляду судом першої інстанції, на їх підтвердження позивач подавав відповідні докази, проте суд залишив їх поза увагою.

Однак із вказаними висновками не можна погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 367 цього Кодексу; судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст. 220 ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 2 ст. 31 ЦПК України установлено, крім прав та обов'язків, визначених у ст. 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

Однак судами порушено вищевказані положення норм процесуального права, виходячи з наступного.

У позовній заяві, поданій до суду у липні 2016 року, ОСОБА_3 просила поділити майно, що залишилося після смерті ОСОБА_6, яке складається із житлових будинків, розташованих за адресою: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2 визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 та за відповідачем - на 2/3 частини житлового будинку по вул. Титова, 3/1 у смт Томаківка Томаківського району Дніпропетровської області (а. с. 2-4).

Зі справи не вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач у порядку ст. 31 ЦПК України збільшувала розмір позовних вимог.

За таких обставин помилковим є висновок суду першої інстанції, із яким безпідставно погодився й апеляційний суд, про ухвалення додаткового рішення у справі, яким скасовано державну реєстрацію права власності: на 1/3 частини від 1/2 частини будинковолодіння по вул. Титова, 3 у смт Томаківка за ОСОБА_3, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 вересня 2015 року, яке зареєстровано в реєстрі за № 801, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 697043712254; на 1/3 частини від 1/2 частини будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_1, за ОСОБА_4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 697043712254, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 серпня 2015 року, яке зареєстровано в реєстрі за № 635, адже таких позовних вимог позивачем не заявлялося.

Оскільки суд не дотримався норм процесуального права, ухвалюючи додаткове рішення у справі, вийшов за межі заявлених позовних вимог, тому колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалені у справі оскаржувані судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій - скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Додаткове рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2016 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для розгляду заяви представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - про ухвалення додаткового рішення.