розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир Агро" до ОСОБА_4 про укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир Агро" на рішення апеляційного суду Київської області від 09 листопада 2016 року,

У червні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Яромир Агро" (далі - ТОВ "Яромир Агро") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 21 липня 2010 року між ним та ОСОБА_4 укладено договору оренди землі, відповідно до умов якого останній передав, а позивач прийняв в оренду строком на 5 років у платне володіння та користування (оренду) земельну ділянку, яка знаходиться у межах Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області. 14 березня 2015 року ТОВ "Яромир Агро" звернулося до відповідача з листом про продовження строку договору на 7 років до 31 грудня 2022 року, починаючи із дня набрання чинності цим договором (з моменту державної реєстрації права оренди у порядку, передбаченому законодавством). Жодної відповіді, а також заперечень від ОСОБА_4 не надходило, а тому позивач продовжував користуватися спірною земельною ділянкою.

Враховуючи викладене, ТОВ "Яромир Агро" просило укласти додаткову угоду до договору оренди землі, що укладений між сторонами, у відповідній редакції.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суд Київської області від 15 серпня 2016 року позов задоволено частково. Визнано додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, що укладений між ТОВ "Яромир Агро" та ОСОБА_4(зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних паїв Головурівської сільської Ради Бориспільського району Київської області 21 липня 2010 року) укладеною у наступній редакції: "Додаткова угода до договору оренди земельної ділянки с. Головурів, Бориспільского району Київської області 21 липня 2010 року. Ми, що нижче підписалися, громадянин України ОСОБА_4 надалі орендодавець, який є власником земельної ділянки відповідно до сертифікату на земельну частку (пай), з однієї сторони, та ТОВ "Яромир-Агро", що надалі іменується орендар, в особі директора Ганем А.Ф., з другої сторони, (разом надалі іменуються - "сторони", а окремо - "сторона"), згідно зі статтями 21, 33 закону України "Про оренду землі", за домовленістю сторін уклали цю додаткову угоду про наступне:

1. Поновлено термін дії договору № 337 оренди земельної ділянки від 21 липня 2010 (зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних паїв Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області за № 459 від 21 липня 2010 року) на 5 років.

2. Внесено зміни до договору оренди земельної ділянки (зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних паїв Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області за № 459 від 21 липня 2010 року):

2.1. У п. 4 договору внести наступну зміну у текст: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що передається в оренду за цим договором, становить 19 914,59 грн. у цінах 2015 року.

2.2. У п. 5 договору внести наступну зміну у текст: "Цей договір укладено на 5 років. Цей договір діє до 21 липня 2020 року, починаючи з дня набрання чинності цим договором (з моменту державної реєстрації права оренди в порядку, передбаченому законодавством)".

2.3. У п. 10 договору внести наступну зміну у текст: "Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін у розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 4 договору), що у грошовому виразі складає 1 991,43 грн. за один повний рік користування земельною ділянкою. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата виплачується орендарем у встановленому п. 10 цього договору розмірі за вирахуванням суми податків та зборів з доходів фізичних осіб, обчисленого (нарахованого та утриманого) згідно з вимогами чинного законодавства."

Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 09 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Яромир Агро", мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 21 липня 2010 року між сторонами укладено договір оренди землі, який зареєстровано в книзі записів реєстрації договорів оренди земельних паїв Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передав, а ТОВ "Яромир Агро" прийняло в оренду строком на 5 років у платне володіння і користування (оренду) земельну ділянку, яка знаходиться у межах Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області, для сільськогосподарського призначення.

Пунктом 5 договору оренди від 21 липня 2010 року передбачено, що договір укладається на 5 років. Умовами договору сторони передбачили, що по закінченні строку дії договору ТОВ "Яромир Агро" має переважне право на поновлення договору на новий термін, у цьому разі останнє повинне не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово відповідача про намір продовжити його дію (п. 6 договору).

Судом також встановлено, що відповідно до листа (письмового звернення) до керівництва ТОВ "Яромир Агро" від 20 березня 2015 року ОСОБА_4 до закінчення строку договору оренди від 21 липня 2010 року повідомив позивача, що не має наміру укладати договір оренди вищевказаної земельної ділянки з ТОВ "Яромир Агро" на наступний строк (а. с. 24).

Факт отримання ТОВ "Яромир Агро" письмового повідомлення від 20 березня 2015 року підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення адресату 31 березня 2015 року, а також описом цінного листата, поштовою квитанцією (а. с. 24-32).

Разом з тим, відповідно до п. 32 договору оренди від 21 липня 2010 року зміна умов цього договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Судом також встановлено, що 01 серпня 2015 року між відповідачем та селянським (фермерським) господарством "Істок" укладено договір оренди спірної земельної ділянки.

Частинами 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений цим договором строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст. 3 ЦПК України, буде порушеним у разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право.

Вказані вище висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах від 23 березня 2016 року № 6-146цс16, від 13 квітня 2016 року № 6-2027цс15, від 12 жовтня 2016 року № 6-1282цс16, від 23 листопада 2016 року № 6-2540цс16, яка відповідно до норм ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач відмовився від укладення договору оренди на новий строк до його закінчення, про що належним чином повідомив позивача, а тому відсутні підстави для визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною.

Крім того, апеляційний суд вірно встановив відсутність правових підстав для односторонньої зміни умов спірного договору.

Апеляційним судом повно і всебічно з'ясовано обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, надані сторонами докази, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду апеляційної інстанції містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, а при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.