розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Джулинка" про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 05 січня 2017 року,

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ТОВ "Агрофірма "Джулинка" про усунення перешкод у здійсненні власником права користування і розпорядження майном, посилаючись на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 10 серпня 2016 року приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Вінницької області Шийко В.Б., вона є власником земельної ділянки площею 2,0792 га, розташованої на території Джулинської сільської ради Бершадського району, яка належала її матері ОСОБА_6 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, виданого Бершадською районного державною адміністрацією Вінницької області 29 березня 2002 року. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

16 липня 2007 року її мати ОСОБА_6 уклала із ТОВ "Агрофірма "Джулинка" договір оренди належної їй земельної ділянки, зареєстрований у Бершадському районному відділі Вінницької регіональної філії "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 листопада 2007 року № 0400781600794, у п. 8 цього договору визначено строк його дії - 5 років.

02 вересня 2009 року ОСОБА_6 уклала із орендарем ТОВ "Агрофірма "Джулинка" додаткову угоду № 27 до договору оренди землі від 16 липня 2007 року, зареєстровану у Бершадському районному відділі Держкомзему, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 липня 2012 року № 052048164008779. Цією додатковою угодою внесені зміни до договору оренди землі від 16 липня 2007 року, зокрема, п. 8 викладено у новій редакції із зазначенням, що договір укладено на 5 років з моменту підписання додаткової угоди.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.

29 вересня 2016 року ОСОБА_4 як спадкоємець після смерті ОСОБА_6, у письмовій формі повідомила орендаря про те, що договір оренди земельної ділянки від 16 липня 2007 року закінчився 04 вересня 2014 року відповідно до змісту додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі; у зв'язку з тим, що вона не має бажання продовжувати орендні відносини з орендарем, просила повернути належну їй земельну ділянку.

Орендар 29 вересня 2016 року надав відповідь № 246, якою повідомив, що питання про припинення договору оренди земельної ділянки буде вирішуватися у судовому порядку, оскільки термін дії зазначеного договору закінчується відповідно до додаткової угоди 13 липня 2017 року.

ОСОБА_4, вважаючи що відповідач створює їй перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження своїм майном - земельною ділянкою, просила ухвалити рішення про усунення перешкод, зобов'язавши орендаря повернути належну їй земельну ділянку, оскільки строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився 04 вересня 2014 року, що є підставою для припинення дії договору оренди землі.

Рішенням Бершадського районного суду від 07 грудня 2016 року Вінницької області в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 05 січня 2017 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким, в задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Судом установлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 10 серпня 2016 року приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Вінницької області Шийко В.Б., ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 2,0792 га, розташованої на території Джулинської сільської ради Бершадського району, яка належала ОСОБА_6 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, виданого Бершадською районного державною адміністрацією Вінницької області 29 березня 2002 року. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

16 липня 2007 року ОСОБА_6 уклала із ТОВ "Агрофірма "Джулинка" договір оренди належної їй земельної ділянки, який зареєстрований у Бершадському районному відділі Вінницької регіональної філії "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 листопада 2007 року № 0400781600794. У п. 8 цього договору визначено термін його дії - 5 років.

02 вересня 2009 року орендодавець ОСОБА_6 уклала із орендарем ТОВ "Агрофірма "Джулинка" додаткову угоду № 27 до договору оренди землі від 16 липня 2007 року, зареєстровану у Бершадському районному відділі Держкомзему, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 13 липня 2012 року № 052048164008779. Цієї додатковою угодою внесені зміни до договору оренди землі від 16 липня 2007 року, зокрема, п. 8 викладено у новій редакції і зазначено, що договір укладено на 5 років з моменту підписання додаткової угоди.

29 вересня 2016 року спадкоємець орендодавця ОСОБА_6 - ОСОБА_4, у письмовій формі повідомила орендаря про те, що договір оренди земельної ділянки від 16 липня 2007 року закінчився 04 вересня 2014 року відповідно до змісту додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі та у зв'язку з тим, що вона не має бажання продовжувати орендні відносини з ним, просила повернути належну їй земельну ділянку.

29 вересня 2016 року листом № 246 орендар повідомив, що питання про припинення договору оренди земельної ділянки буде вирішуватися у судовому порядку, оскільки термін дії зазначеного договору закінчується відповідно до додаткової угоди 13 липня 2017 року.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, зазначав, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження обставин незаконного використання відповідачем спірної земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, підстав для скасування ухваленого ним рішення не вбачає. При цьому зауважує, що висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 18 січня 2017 року, справа № 6-2777цс16, яка в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів.

Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.