Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Демяносова М.В., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення коштів за договором банківського вкладу, за касаційною скаргоюПублічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 27 квітня 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про стягнення коштів за договором депозитного вкладу.

Посилався на те, що 20 листопада 2013 року між сторонами укладений депозитний договір "Стандарт" № SAMDN80000739264850, відповідно до якого позивач передав відповідачу 5 000 доларів США для розміщення їх на депозит зі сплатою 7,5 % річних строком до 20 травня 2014 року. У травні 2014 року позивач звернувся до відділення ПАТ КБ "ПриватБанк" у м. Севастополі про повернення йому його банківського вкладу, однак отримав усну відмову у виплаті грошових коштів, оскільки припинено діяльність банку на території АР Крим. Позивач вважав такі дії банку незаконними, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача 5 000 доларів США банківського вкладу, відсотки за користування вкладом у розмірі 625 доларів США, 3 % річних у розмірі 5 487 грн 95 коп., пеню - 23 820 грн 27 коп та моральну шкоду, яку він оцінив у 6 000 грн.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 27 квітня 2016 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором банківського вкладу у розмірі 5 000 доларів США, що еквівалентно 130 099 грн 81 коп., проценти за користування коштами в період з 31 листопада 2013 року по 20 травня 2014 року у розмірі 187,50 доларів США, що еквівалентно 4 878 грн 74 коп., 3 % річних у розмірі 4 737 грн 19 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволені з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 листопада 2013 року між сторонами укладений депозитний договір "Стандарт" № SAMDN80000739264850, відповідно до якого позивач передав відповідачу 5 000 доларів США для розміщення їх на депозит зі сплатою 7,5 % річних строком до 20 травня 2014 року.

Відповідно до п. 7 вказаного договору у випадку, якщо після закінчення 6 місяців вкладник не заявить банку про відмову від продовження строку вкладу, вклад автоматично продовжується ще на три місяці. Мінімальний строк вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта в банк.

З матеріалів справи вбачається, що 06 березня та 15 травня 2015 року ОСОБА_4 звертався до ПАТ КБ "Приватбанк" із заявами про повернення депозитного вкладу.

Відповідач свої зобов'язання за договором банківського вкладу не виконав, депозит та нараховані відсотки позивачу не повернув.

Статтею 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) (далі - Положення), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно із п. 2.1 цього Положення грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

При цьому відкриття банківських рахунків та обліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку (ч. 3 ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України, п. 2.1 вищезгаданого Положення).

Пункт 10.1 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 (z0790-11) (далі - Інструкції) передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Відповідно до п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Судами встановлено, що факт укладення між сторонами договорів банківського вкладу і внесення позивачем грошових коштів на депозитний рахунок в банку підтверджується наданим для огляду суду у першій інстанції оригінал договору з факсимільними підписами голови правління банку та відтиском печатки банку, оригіналом квитанції про внесення на рахунок коштів у розмірі 5 000 доларів США. Фотокопії зазначених документів, засвідчені підписом судді і є допустимими доказами.

Таким чином, враховуючи те, що грошові кошти за договором банківського вкладу позивачу не виплачені, факт укладення договору на внесення позивачем коштів підтверджується належними доказами, суди зробили правильний висновок про необхідність часткового задоволення позову.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 27 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.