головуючого Червинської М.Є., суддів: Карпенко С.О., Мазур Л.М., Коротуна В.М., Писаної Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, орган опіки і піклування, про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 до публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", треті особи: ОСОБА_9, орган опіки і піклування, ОСОБА_7, про визнання договору іпотеки недійсним, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", яке діє через представника Пономаренка Дениса Юрійовича, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 11 січня 2016 року,

У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") звернулось до суду з указаним позовом, в якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28 жовтня 2011 року у розмірі 1 229 344,84 грн звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6, шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Заперечуючи проти задоволення вказаних вимог, у березні 2015 року ОСОБА_6 в інтересах малолітньої ОСОБА_8 подала до суду зустрічний позов, в якому просила визнати договір іпотеки від 20 березня 2008 року, укладений між нею та ПАТ "Альфа-Банк", недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що цей договір порушує права її малолітньої дитини, яка проживає в цій квартирі.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 11 січня 2016 року, в задоволенні позову ПАТ "Альфа-Банк" відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_8 задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки від 20 березня 2008 року № SMERS00751/1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ПАТ "Альфа-Банк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 28 жовтня 2011 року на виконання рамкової угоди від 20 березня 2008 року, укладеної між закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_7, позичальнику було видано кредит у розмірі 438 703,62 грн зі сплатою 16,5 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 20 березня 2008 року між закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" та ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець ОСОБА_6 передала в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1.

При укладенні договору іпотеки ОСОБА_6 запевнила іпотекодержателя, що передача предмета іпотеки в іпотеку не суперечить правам малолітніх та неповнолітніх осіб. Малолітні або неповнолітні особи не мають права власності або права користування предметом іпотеки (п. 1.5 статті 1 договору іпотеки).

Також ОСОБА_6 подала до банку заяву про те, що не має дітей (у тому числі усиновлених), які не досягли 18-ти років, і не є опікуном чи піклувальником стосовно дітей, які не досягли 18-ти років (а. с. 211, т. 1).

Однак судами було встановлено, що ОСОБА_6 є матір'ю ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає у спірній квартирі з народження, разом із матір'ю, іншого житла не має.

Встановивши, що оспорюваний договір іпотеки було укладено без згоди органів опіки і піклування, хоча на момент його укладення правом користування цим житлом, переданим в іпотеку, мала малолітня дитина, суди дійшли висновку про наявність підстав для визнання цього договору недійсним.

З таким висновком судів погодитися не можна з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 177 СК України та ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

При укладенні договорів іпотеки щодо нерухомого майна, право власності або право користування яким мають малолітні діти, обов'язково вимагається дозвіл органів опіки та піклування.

Відповідно до ст. 29 ЦК України місце проживання дитини визначається за місцем проживання батьків.

Місце проживання неповнолітньої малолітньої особи є фактичне місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона фактично проживає. Однак, місце проживання за фактичним місцем проживання батьків не є безумовним, якщо судом буде встановлено інше постійне місце проживання дитини.

Якщо власник майна є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи та укладає правочини, які впливають на права дитини, він повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій.

Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої, малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїм правом законного представника дитини, а може спричинити інші наслідки, передбачені законодавством та які застосовуються органами опіки та піклування.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-384цс15.

Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2016 року у справі № 6-1055цс15, вирішуючи категорію справ за позовами в інтересах дітей провизнання недійсними договорів іпотеки, обґрунтованими порушенням ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", судам необхідно в кожному конкретному випадку враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про права дітей на житло - предмет іпотеки при укладенні оспорюваних договорів.

Суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень вказаного не врахували, а тому ці рішення не можуть бути визнані законними і обґрунтованими, отже, на підставі ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 11 січня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.