розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" (далі - ТОВ "Підйомні машини") звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року апеляційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2016 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДФС у м. Києві подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

ТОВ "Підйомні машини" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну виїзну перевірку ТОВ "Підйомні машини" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року. За результатами перевірки складено акт № 2/26-15-13-01-01/37653944 від 18 січня 2016 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток за 2014 року на суму 391439 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2013-2014 роки на суму 10226249 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість у сумі 2684483, 00 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0262615131 від 02 лютого 2016 року, яким збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 16975919, 00 грн.: (основний платіж 11317279, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції 5658640, 00 грн.); № 0252615131 від 02 лютого 2016 року, яким збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 7444268, 00 грн.: (основний платіж 4962845, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції 2481423, 00 грн.).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач став переможцем аукціону із реалізації арештованого рухомого майна, яке належало ТОВ "Міжнародний центр торгівлі".

Позивачем було придбано конструктивні елементи підіймальних споруд вартістю 4905000, 00 грн., що підтверджується актом аукціону, який складено державним виконавцем № 33599767/5 від 26 липня 2013 року.

Відповідач вважає вартість товару заниженою із посиланням на порушення процедури його проведення та висновок про вартість об'єкта оцінки від 29 липня 2013 року, який складено ФОП ОСОБА_6

Судами попередніх інстанцій встановлено, що результати аукціону підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 21 травня 2014 року у справі № 910/20003/13 за позовом ПАТ АБ "Укргазбанк" до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, ПП "Нива-В.Ш." та ТОВ "Підйомні машини" про визнання договору купівлі-продажу рухомого майна, укладеного за результатами проведення аукціону, недійсним та застосування наслідків недійсності договору, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 24 грудня 2014 року.

Судовими рішеннями встановлено відсутність правових підстав для визнання недійсними договору за результатами проведення аукціону від 08 липня 2013 року, оформленого протоколом проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна.

Крім того, ТОВ "Підйомні машини" прийняло у власність від ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" 6 баштових кранів вартістю 2032651, 20 грн. за договором переходу права власності на заставне майно № 007 від 19 лютого 2013 року.

У зв'язку з ненаданням до перевірки документів щодо проведення оцінки баштових кранів відповідачем не визнано заявлену вартість оцінки баштових кранів, та встановив вартість вказаних активів на рівні балансової вартості у сумі 7650000, 00 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) передбачені вимоги до первинних документів.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Наведені норми права дають підстави вважати, що у зв'язку з веденням господарської діяльності платником податку здійснюються операції, кінцевим результатом яких є отримання прибутку, але здійснюються вони на його власний ризик.

Згідно положень п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Проте, відповідачем не встановлено та не доведено застосування позивачем цін, що є нижчими, а сума придбання товару відповідає ціні, яка встановлена за результатами проведення аукціону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Підйомні машини" підтверджено здійснення господарських операцій відповідними податковими накладними та іншими документами що за своєю формою та змістом відповідають ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять всі обов'язкові реквізити.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що відповідачем не доведено отримання позивачем доходів, у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів, не надано доказів, які б підтверджували, що позивач отримав товари безоплатно.

Стосовно господарських взаємовідносин позивача із ТОВ "Ліга-Ком", ТОВ "Імператив-Консалтінг", ТОВ "Лоян", ТОВ "Барклай-Авто", ТОВ "Глобус", ТОВ "Ветрікс", ТОВ "Будінвест", ТОВ "Торгова компанія "Оптіма-Трейд", ТОВ "Дота", ТОВ "Скайсіті-Груп", ТОВ "Грандбудтехнологія", ТОВ "Глобус-2013", ТОВ "Глобус-ЮТК", ПП "Марсбуд", ТОВ "Лойер Консалтинг А-2", ФОП ОСОБА_7

Судами попередні інстанцій встановлено, що позивачем у перевіряємому періоді укладено низку договорів на поставку товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт та надання послуг щодо підготовки документації для проведення експертизи стану охорони праці та безпеки на об'єктах під час експлуатації будівельної техніки із зазначеними контрагентами.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судами попередні інстанцій зазначено, що основним видом діяльності ТОВ "Підйомні машини" є інші спеціалізовані будівельні роботи. Позивач здійснював послуги із виконання робіт баштовими кранами, надавав послуги операторів баштових кранів, виконував роботи підйомниками, надавало в оренду власне рухоме майно (баштові крани, підйомники). На балансі підприємства станом на 31 грудня 2014 року обліковуються основні засоби групи 4 "Машини та устаткування" на загальну суму 52862622,18 грн., у тому числі 11 баштових кранів, 11 вантажопідйомників. У своїй діяльності позивач використовує орендовані офісні та складські приміщення.

Судами попередні інстанцій також зазначено, що придбані у ТОВ "Ліга-Ком", ТОВ "Імператив-Консалтінг", ТОВ "Лоян", ТОВ "Барклай-Авто", ТОВ "Глобус", ТОВ "Ветрікс", ТОВ "Будінвест", ТОВ "Торгова компанія "Оптіма-Трейд", ТОВ "Дота", ТОВ "Скайсіті-Груп", ТОВ "Грандбудтехнологія", ТОВ "Глобус-2013", ТОВ "Глобус-ЮТК", ПП "Марсбуд", ТОВ "Лойер Консалтинг А-2", ФОП ОСОБА_7 товари, роботи та послуги замовлялись з метою технічного обслуговування та введення в експлуатацію будівельної техніки (баштових кранів, вантажопідіймальних платформ) машин, які використовуються при виконані будівельних робіт, правового супроводження діяльності підприємства, дослідження ринку збуту та кола потенційних клієнтів.

Судами досліджено наявні у справі актів приймання виконаних робіт (наданих послуг),

копії господарських договорів, додатків до них, специфікацій, рахунків на оплату, видаткових накладних, акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), актів виконаних робіт, податкових накладних, виписок банку, платіжних доручень.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операцій не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Підйомні машини" та скасування податкових повідомлень - рішень № 0262615131 від 02 лютого 2016 року, № 0252615131 від 02 лютого 2016 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .