Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В.,

суддів: Леванчука А.О.,

Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, зобов'язання усунути перешкоди у користуванні та виселення, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист права власності, за касаційними скаргами ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 24 вересня 2015 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2016 року,

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що за життя на його батька ОСОБА_4, на підставі рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 15 липня 2008 року, переведено права та обов'язки покупця 1/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу, укладеного 20 вересня 2000 року між TOB "Капітал" та TOB "Терравіск".

На даний час спірною частиною будинку володіє ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 14 листопада 2003 року між TOB "Терравіск" та ОСОБА_5

Після смерті батька, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач своєчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Крім цього, факт його права на спадщину підтверджено рішенням суду від 19 лютого 2013 року.

Позивач просив на підставі ст.ст. 1- 3, 11, 392, 1248 ЦК України визнати за ним право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 на 1/3 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача не перешкоджати йому у здійсненні права власності вказаною частиною будинку; виселити відповідача із спірної частини житлового будинку.

У грудні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання набутим правомірно право власності на квартиру АДРЕСА_1 та заборону відповідачу вчиняти дії, які можуть порушити його право на цю квартиру, в т.ч. включати її до спадкового майна.

Ухвалою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 07 лютого 2014 року обидва позови об'єднано в одне провадження.

Заочним рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 03 квітня 2014 року позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано правомірність набуття ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1, яку він набув згідно договору купівлі-продажу від 14 листопада 2003 року, укладеного між TOB "Теравіск" та ОСОБА_5

Заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії, які можуть порушити право власності ОСОБА_3 на вказану квартиру і, зокрема, заборонено вчиняти дії щодо включення цієї квартири у спадкове майно ОСОБА_2

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 листопада 2014 року заочне рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 03 квітня 2014 року в частині залишення без розгляду позову ОСОБА_2 скасовано з направленням справи в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 20 листопада 2014 року заочне рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 03 квітня 2014 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 07 травня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Визнано ОСОБА_3 добросовісним набувачем та власником квартири АДРЕСА_1, яку він набув згідно договору купівлі-продажу від 14 листопада 2003 року, укладеного між TOB "Теравіск" та ОСОБА_5

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 07 травня 2015 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24 вересня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 07 травня 2015 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2016 року рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 07 травня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Одеської області від 24 вересня 2015 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права, а справу направити для продовження розгляд суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2016 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ухвалою судді апеляційного суду Одеської області від 24 вересня 2015 року апеляцій скаргу ОСОБА_2 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 07 травня 2015 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 07 травня 2015 року розглянуто, за наслідками ухвалено нове рішення, тобто право на апеляційне оскарження суду першої інстанції ОСОБА_2 не порушено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 апеляційний суд указував на те, що судом першої інстанції не вирішено питання щодо складу осіб які мають брати участь у розгляді справи, що не можливо зробити на стадії апеляційного розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України передбачено, що суд під час проведення попереднього судового засідання вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, та відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України, за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Проте вказаних вимог закону та процесуальних дій судом першої інстанції вчинено не було, а відповідно до ЦПК України (1618-15) апеляційний суд позбавлений такої можливості.

ОСОБА_2 не позбавлений можливості повторно звернутися до суду першої інстанції з указаним позовом зазначивши всіх осіб які повинні брати участь у розгляді у справи.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_2 відхилити, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 24 вересня 2015 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2016 року залишити без змін.