Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Дьоміної О.О., Демяносова М.В., Леванчука А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Вінницька міська рада, про поділ житлового будинку, припинення права спільної власності, встановлення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - Вінницька міська рада, про визначення часток у праві спільної часткової власності, поділ житлового будинку в натурі, встановлення порядку користування земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 28 березня 2016 року,

У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із указаним позовом, зазначивши, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом вона є власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1. Власником іншої 1/2 частини зазначеного житлового будинку є ОСОБА_5 Між ними фактично склався порядок користування приміщеннями у будинку, тому відповідно до вимог ст. ст. 358, 364, 367 ЦК України та варіанту № 1 висновку додаткової судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 162 від 26 березня 2015 року ОСОБА_4 просила виділити частки в спільній власності в натурі. Приймаючи до уваги, що земля перебуває в спільному користуванні ОСОБА_4 також просила встановити порядок користування земельною ділянкою, площею 0,0594 га, по АДРЕСА_1, відповідно до варіанту №1 висновку земельно-технічної експертизи № 162 від 26 березня 2015 року.

У квітні 2014 року ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_4 про визначення часток у праві спільної часткової власності, поділ житлового будинку в натурі, встановлення порядку користування земельною ділянкою, зазначивши в позові, що на підставі договору дарування від 13 грудня 2004 року є власником 1/2частини житлового будинку АДРЕСА_1. Між нею та ОСОБА_4 фактично склався порядок користування будинку, відповідно до якого вона користується кімнатою 1-1 площею 14.4 кв.м, кімнатою 1-2 площею 17,8 кв.м, кімнатою 1-3 площею 11,4 кв.м.. кухнею 1-4 площею 9,0 кв.м, кухнею 1- 5 площею 12,5 кв.м, верандою II площею 7,7 кв.м. та господарськими будівлями "В", погребом "п/В", літньою кухнею "Г", убиральнею "Д", частиною огорожі 1, воротами № 2, криницею № 5. Такий порядок існував ще між попередніми співвласниками. Тому відповідно до ст. ст. 357, 367 ЦК України та на підставі висновку № 122 судової будівельно-технічної експертизи просила визначити частки у спільній частковій власності на зазначений житловий будинок, виходячи з вартості часток, що знаходяться у фактичному користуванні сторін. Також просила поділити житловий будинок з господарськими спорудами відповідно до визначених часток та виділити у користування приміщення на підставі вказаного висновку експертизи. Оскільки ОСОБА_4 не погоджується на встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до порядку користування, який склався між сторонами і фактично існує протягом тривалого часу, просила встановити порядок користування земельною ділянкою, відповідно до часток у праві власності на будинок та відповідно до варіанту № 2 висновку експертизи № 122. Просила також припинити право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено частково.

Визначено частку ОСОБА_4 у праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в розмірі 36/100 або 9/25 часток.

Визначено частку ОСОБА_5 у праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в розмірі 64/100 або 16/25 часток.

Поділено житловий будинок АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 і ОСОБА_6 відповідно до додатку № 1 висновку № 122 судової будівельно-технічної експертизи від 20 жовтня 2014 року та визнано право власності: за ОСОБА_4 на приміщення в будинку "А", прибудові "а1": кухню 2-1 площею 7,8 кв.м, кімнату 2-2 площею 11,9 кв.м, кімнату 2-3 площею 14,6 кв.м, загальною площею 34,3 кв.м, а також на господарські будівлі: сарай "Б", погріб "п/Б", убиральню "К", навіс "И", 1/2 частину огорожі № 1, огорожу № 3, криницю № 4, що складає 36/100 або 9/25 часток.

За ОСОБА_5 визнано право власності на приміщення в будинку "А", прибудови "А1": кімнату 1-1 площею 14,4 кв.м, кімнату 1-2 площею 17,8 кв.м, кімнату 1-3 площею 11,4 кв.м, кухню 1-4 площею 9,0 кв.м, веранду "а2" площею 7.7 кв.м, загальною площею 72,8 кв.м, а також на господарські будівлі сарай "В", погріб "п/В", літню кухню "Г". убиральню "Д", 1/2 частину огорожі № 1, ворота № 2, криницю № 5, що складає 64/100 або 16/25 часток.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на житловий будинок АДРЕСА_1.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою, площею 0,0594 га між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до варіанту № 3 додатку № 4 висновку № 122 судової будівельно-технічної експертизи від 20 жовтня 2014 року.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 28 березня 2016 року рішення районного суду скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_4, часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_5

Поділено між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_1 по 1/2 частині кожному.

Виділено ОСОБА_4 в натурі на праві власності, відповідно до додатку 1 варіанту № 1 висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 162 від 26 березня 2015 року частину будинку № АДРЕСА_1, яка складається: з кухні 2-1 площею 7,8 кв.м; кімнати 2-2 площею 11,9 кв.м; кімнати 2-3 площею 14,6 кв.м; кімнати 1-3 площею 11,4 кв.м, а також прибудову а-1; сарай "Б"; погріб "п/Б"; навіс "И"; убиральню "К"; 1/2 частину огорожі № 1; огорожу № 3; криницю № 4, загальною вартістю 357 966 гривень.

Виділено ОСОБА_5 в натурі на праві власності, відповідно до додатку 1 варіанту № 1 висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 162 від 26 березня 2015 року частину житлового будинку АДРЕСА_1, яка складається з: кімнати 1-2 площею 17,8 кв.м.; прибудови АІ площею 23,4 кв.м, а саме кімнати 1-1 площею 14,4 кв.м; кухні 1-4 площею 9.0 кв.м; веранди "а2" площею 7,7 кв.м, а саме веранда II площею 7,7 кв.м; сарай "В"; погріб "п/В": літня кухня "Г"; убиральня "Д"; 1/2 частину огорожі № 1; ворота № 2; криниця № 5, загальною вартістю 464 465 грн. Зобов'язано ОСОБА_4 за власні кошти виконати ремонтні будівельні роботи по ізолюванню квартир у спірному житловому будинку, а саме влаштувати дверний отвір між кімнатами 2-2 та 1-3; закласти дверний отвір між кімнатами 1-4 та 1-3.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за різницю вартості часток приміщень у будинку в сумі 53 249 гривень 50 коп.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, загальною площею 0,0594 га відповідно до додатку 2 варіанту 1 висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 162 від 26 березня 2015 року, згідно з яким сторонам у справі виділено у користування земельні ділянки площею по 297 кв.м кожній.

Припинено право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4 відмовлено.

Не погодившись із вищезазначеним судовим рішенням,

ОСОБА_5 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції про зміну часток у праві власності на житловий будинок з посиланням на фактичний порядок користування, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, обґрунтовано виходив із того, що визначальним для виділу (поділу) частки будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13.

Доводи, на які посилається заявник у своїй касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що апеляційним судом правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 28 березня 2016 залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.