розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за заявою Нікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах Нікопольської міської ради, заінтересовані особи - Друга Нікопольська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство "Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації", про визнання спадщини відумерлою, за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2016 року,

У квітні 2014 року Нікопольський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області звернувся до суду із заявою в інтересах Нікопольської міської ради про визнання спадщини відумерлою, в якій просив визнати спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1, вартістю 11 897 грн, відумерлою та передати її у власність територіальної громади м. Нікополь в особі Нікопольської міської ради.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2014 року заяву задоволено.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2016 року рішення Нікопольського міськрайонного суду м. Києва від 16 квітня 2014 року скасовано, заяву Нікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах Нікопольської міської ради залишено без розгляду.

Не погодившись із вищезазначеним судовим рішенням,

заступник прокурора Дніпропетровської області вернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2016 року та залишити в силі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2014 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи заяву прокурора про визнання спадщини відумерлою, суд першої інстанції виходив із того, що спадщина померлої ОСОБА_5 спадкоємцями не прийнята, заповіт не складався, свідоцтво про право на спадщину померлого не видавалося.

Скасовуючи це рішення, апеляційний суд правильно зазначив, що у порушення вимог ч. 1 ст. 1277 ЦК України міськрайонний суд не перевірив відсутність спадкоємців за законом і за заповітом, не врахував, що на момент смерті ОСОБА_5 з нею проживала ОСОБА_6, яка прийняла спадщину. І на цей час існує спадковий спір, тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано відповідно до ч. 6 ст. 235 ЦК України залишив заяву Нікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області без розгляду.

Доводи, на які посилається заявник у своїй касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що апеляційним судом правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалу постановлено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ