ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28.02.2017 № К/800/39309/15
|
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Приходько І.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській областіна постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2015 у справі № 821/1482/15-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 26.03.2013 № 0000501700, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 194463,29 грн., у тому числі за основним платежем на 161639,14 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 32824,15 грн.; № 0000521700, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 177574,82 грн., у тому числі за основним платежем на 175062,14 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 2512,68 грн.; № 0000531700, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 2069,00 грн. за порушення законодавства з патентування деяких видів підприємницької діяльності.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2015, позовні вимоги задоволені частково.
Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби від 26.03.2013 № 0000501700 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб 101972,09 грн., в тому числі за основним платежем на 87522,94 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 14449,15 грн.
Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби від 26.03.2013 № 0000521700 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 77062,14 грн., в тому числі за основним платежем на 77062,14 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в задоволеній частині позовних вимог, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в цій частині та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
З урахуванням відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем з 26.02.2013 по 04.03.2013 проведена документальна виїзна позапланова перевірка дотримання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 12.03.2013 № 555/17-2/НОМЕР_2.
Даним актом зафіксовано, що у 2010 році позивачем відображено 495000 грн. виручки, а фактично отримано 702283,69 грн., тобто, перевищення граничного обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становить суму - 207283,69 грн. Зазначене відбулося у зв'язку з невідображенням отриманих на розрахунковий рахунок коштів у рахунок сплати позивачеві наданих товарів, робіт, що, в свою чергу, є порушенням вимог ст. 1 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.
У зв'язку з перевищенням обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у IV кварталі 2010 року понад 500 тис.грн. ФОП ОСОБА_1 повинен був перейти на загальну систему оподаткування з 01.01.2011 та сплатити податок з доходів, які були отримані понад 500 тис.грн.
За 2011 рік позивач фактично отримав 875310,72 грн., хоча звіти приватного підприємця, які подавались до податкової інспекції, свідчать про отримання доходу в сумі 490000 грн. За висновками податкового органу, оподаткування позивача у 2011 році повинно відбуватись за загальними правилами. В акті перевірки зазначено про відсутність книги обліку доходів та витрат за 2010-2011 роки, ненадання документів, які підтверджують витрати та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу.
Заниження податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік склало 30342,54 грн. з доходу - 202283,60 грн., заниження податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік склало 131296,60 грн. з доходу - 875310,72 грн. Загальна сума заниженого податку становить 61639,14 грн.
Окрім того, в акті було встановлено заниження плати за торгові патенти.
На підставі таких висновків податкового органу прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.03.2013:
№ 0000501700, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 194463,29 грн., у тому числі за основним платежем на 161639,14 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 32824,15 грн.;
№ 0000521700, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 177574,82 грн., у тому числі за основним платежем на 175062,14 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 2512,68 грн.;
№ 0000531700, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 2069,00 грн. за порушення законодавства з патентування деяких видів підприємницької діяльності.
Судами також встановлено, що податковий орган використовував єдине джерело інформації про доходи позивача таке як, дані централізованої бази даних державного реєстру фізичних осіб Державної податкової служби України. Зустрічні звірки з особами, що виплачували доходи позивачеві та звітували про це до ДПС України, відповідачем не проводились, первинними документами виявлене порушення відповідач не підтвердив.
Задовольняючи позовні вимоги частково та відповідно скасовуючи податкові повідомлення-рішення в частині, суд першої інстанції виходив з того, що з одного боку позивач зобов'язаний був з 01.01.2011 зареєструватись платником податку на додану вартість та сплачувати цей податок з доходів отриманих у 2011 році, оскільки перевищив суму виручки для застосування спрощеної системи оподаткування, а з іншого боку, податковим органом не доведено правомірність нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій в тому обсязі, в якому вони були визначені відповідачем.
Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією суду першої та апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) спрощена система оподаткування обліку та звітності поширюється на фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (абзац 5 цієї статті).
Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність.
Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.
Як встановлено у судовому процесі, згідно банківських виписок позивач у 2010 році отримав від ТОВ "Агро-Капітал", Каховська МДЛВМ, ПП "Маллаті" кошти у сумі 504108,0 грн., у 2011 році кошти від продажу товарів (робіт, послуг) на рахунок у банку позивача не надходили, доказів про отримання готівки суду не надано.
Поруч з цим, висновки відповідача про порушення податкового законодавства платником податку ґрунтуються лише на даних про обсяги отриманих доходів платником податку з централізованої бази даних ДРФО ДПС України без проведення перевірки їх достовірності первинними документами.
Статтею 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" передбачено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Частиною першою статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Підпунктами "а", "в" пункту 19.1 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники податку зобов'язані, вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит. Подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим; на вимогу податкового органу та у межах його компетенції, визначеної законодавством, пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкового кредиту, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у декларації з цього податку.
Відповідно до підпункту 2.3.1 статті 2 зазначеного Закону особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Згідно пункту 9.3 статті 9 цього ж Закону, особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).
У відповідності до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання).
Таким чином, у разі перевищення граничного розміру виручки у платника єдиного податку виникає не тільки обов`язок перейти у наступному податковому періоді на загальну систему оподаткування, а й обов'язок оподаткувати суму такого перевищення за ставкою, встановленою Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15)
, і дотримуватись вимог, регламентованих Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР)
та Податкового кодексу України (2755-17)
.
В розрізі вищенаведеного, судова колегія касаційної інстанції вбачає законні підстави погодитись з правовою позицією апеляційного та місцевого судів, які при розв'язанні даного спору надавши належну оцінку усім доказам та обставинам в їх сукупності, дійшли висновку про те, що податковим органом не доведено належними та допустимими доказами правомірність нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій позивачу в тому обсязі, в якому вони були ним визначені.
Отже, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини та беручи до уваги вимоги вищенаведених норм права, суди дійшли цілком обґрунтованого висновку про те, що з 01.01.2011 позивач зобов'язаний був перейти на загальну систему оподаткування своїх доходів, оскільки у 2010 році він отримав виручку від реалізації, що на 4108,0 грн. перевищує граничну для застосування спрощеної системи оподаткування. Відповідно за 2010 рік він мав оподаткувати податком на доходи фізичних осіб суму перевищення доходів над граничним розміром, а у 2011 році оподаткувати цим податком всі задекларовані доходи від продажу товарів (робіт, послуг) у сумі 490000,0 грн., виходячи із ставки податку на доходи фізичних осіб 15%.
Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення.
2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2015 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя
Судді
|
В.П.Юрченко
Г.К.Голубєва
І.В. Приходько
|