Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Коротуна В.М., Червинської М.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_5, яка діє через представника ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду Черкаської області від 11 березня 2016 року,

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив поділити спільне майно подружжя, визнавши за ним право власності на 1/2 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 11 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1, а за ОСОБА_5 - на 2/3 частини цього будинковолодіння

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказане рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду залишити без змін.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

У статтях 10, 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України та ч. 3 ст. 368 ЦК України мйно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Під час перегляду справи, колегією суддів встановлено, що апеляційний суд при ухваленні оскаржуваного рішення встановив обсяг спільно нажитого майна подружжя, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясував джерело і час його придбання та обсяг вкладених сторонами зусиль в будівництво спірного будинку у результаті чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову.

При цьому суд дослідив усі наявні у справі докази в їх сукупності, надав їм належну оцінку і виконав усі вимоги цивільного судочинства, а тому підстав для скасування цього рішення немає.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ