Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М.,

Мазур Л.М., Писаної Т.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 20 січня 2016 року,

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що він перебуває з відповідачем у шлюбі, зареєстрованому 05 квітня 1996 року у Палаці шлюбів м. Кременчука. Зазначав, що у шлюбі мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказував, що шлюбно-сімейні відносини припинені з вересня 2014 року, близьких стосунків не підтримують внаслідок відсутності взаєморозуміння, різних поглядів на сімейне життя та вирішення соціально-побутових проблем. Стверджував, що збереження сім'ї неможливе.

Враховуючи викладене, просив суд позов задовольнити.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 20 січня 2016 року, позов задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрований 05 квітня 1996 року у Палаці шлюбів м. Кременчука, актовий запис № 205.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди під час розгляду справи встановили, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 05 квітня 1996 року. Мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції за клопотанням відповідача та з урахуванням вимог ст. 111 СК України судом першої інстанції, з метою збереження подружніх відносин, надавався сторонам строк для примирення протягом трьох місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом (ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України).

Згідно з ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, встановивши, що сім'я сторін фактично розпалася, існує лише формально і зберегти її неможливо, оскільки сторони тривалий час не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільне господарство й відносини між ними стали неприязні, дійшов обґрунтованого висновку про те, що подальше спільне життя подружжя неможливе. Крім того, судом першої інстанції були вжиті заходи щодо примирення подружжя та збереження сім'ї шляхом надання тримісячного строку для примирення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які давали б підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, а фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів з їх оцінки, тому касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 20 січня 2016 року залишити без змін.