розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Гринь Костянтина Андрійовича, який діє в інтересах Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 2 лютого 2016 року,

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи вимоги тим, що 20 червня 2006 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № KIV0GA00000132, згідно якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 45 000 доларів США на термін до 20 червня 2016 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлених кредитним договором. Позивач виконав зобов'язання за договором у повному обсязі, однак відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконує, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 135 994,07 доларів США, що еквівалентно 2 143 266,54 грн.

З огляду на зазначене, позивач просив суд стягнути з відповідача виниклу заборгованість у розмірі 135 994,07 доларів США, що еквівалентно 2 143 266,54 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 2 лютого 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями, ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 листопада 2015 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 2 лютого 2016 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Крім того у відповідності до ч. 2 п.1 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) застосовується спеціальна позовна давність, яка складає один рік.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк", оскільки банк звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, клопотання про застосування наслідків якого було заявлено відповідачем під час розгляду справи.

Посилання позивача на те, що додатковою угодою № 1 від 17 липня 2007 року продовжено строк дії кредитного договору є хибними, оскільки позивач в травні 2011 року звертався до суду з позовною вимогою до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок усієї суми заборгованості. Тобто банк звернувся з вимогою до відповідача про дострокове повернення всієї суми боргу.

Доводи, на які посилається заявник у своїй касаційній скарзі, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Гринь Костянтина Андрійовича, який діє в інтересах Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 2 лютого 2016 року залишити без змін.