Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Дем'яносова М.В., Леванчука А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соціальні ініціативи Запоріжжя" про визнання незаконним та скасування наказу про зміну в організації виробництва і праці, наказу про простій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2015 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 26 квітня 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, який у подальшому уточнювала та на обґрунтування якого зазначила, що 04 жовтня 2013 року на підставі наказу від 04 жовтня 2013 року № 456 її прийнято на посаду лікаря до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соціальні ініціативи Запоріжжя" (далі - ТОВ "Соціальні ініціативи Запоріжжя") у зв'язку з переведенням, що підтверджується записом у трудовий книжці за № 22. 21 січня 2015 року на підставі наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 21 січня 2015 року № 178 її звільнено відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці. Не погоджуючись із наказом про припинення трудового договору, вона 18 лютого 2015 року звернулася до суду з відповідним позовом, який рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2015 року задоволено частково: визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ "Соціальні ініціативи Запоріжжя" від 21 січня 2015 року № 178 про її звільнення з посади лікаря на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України; поновлено її на роботі на посаді лікаря; стягнуто з ТОВ "Соціальні ініціативи Запоріжжя" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 січня 2015 року до дня звільнення, але не менше ніж 11 292 грн 60 коп., а також відшкодовано моральну шкоду. Зазначила, що 17 червня 2015 року вона отримала від відповідача електронне повідомлення, відповідно до якого її просили з'явитися до відділу кадрів з метою поновлення на роботі на підставі вищевказаного рішення суду. Так, 18 червня 2015 року вона прибула до відділу кадрів, де за вимогою начальника відділу кадрів ОСОБА_4 вона написала заяву про поновлення на роботі. Цього ж дня начальником відділу кадрів їй було вручено наступні документи: наказ про поновлення на роботі від 18 червня 2015 року № 41; наказ про зміну в організації виробництва і праці в санаторії-профілакторії від 18 червня 2015 року № 42; розпорядження про попередження її про майбутнє вивільнення від 18 червня 2015 року № 320; наказ про простій від 18 червня 2015 року № 43. Відповідно до змісту наказу про зміну в організації виробництва і праці в санаторії-профілакторії від 18 червня 2015 року № 42 згідно з впровадженням програми "Ключі до здорового серця" в санаторії-профілакторії на підставі наказу від 03 листопада 2014 року № 104 про зміну в організації виробництва і праці в санаторії-профілакторії здійснено скорочення двох посад по професії лікаря, одну з посад займала вона. Відповідно до розпорядження № 320 про попередження про майбутнє вивільнення, у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці (наказ від 18 червня 2015 року № 42) вона була попереджена про наступне звільнення 18 серпня 2015 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України, із цим розпорядженням вона була ознайомлена та поставила підпис. У цей же день 18 червня 2015 року начальником відділу кадрів їй було запропоновано вакантні місця, а саме: двірник-прибиральник службових приміщень ДОЦ "Спутник" на сезонну роботу; прибиральник службових приміщень будинку культури металургів; мийник посуду кафе "Лівадія" санаторію-профілакторію на сезонну роботу до 30 вересня 2015 року. Вона відмовилася від запропонованих їй вакантних місць, про що поставила підпис. Одразу після її відмови від запропонованих вакантних місць їй було надано для ознайомлення наказ про простій від 18 червня 2015 року № 43, відповідно до змісту якого вона з 18 червня 2015 року була направлена у простій із правом відсутності на робочому місці до 18 серпня 2015 року - дня розірвання трудового договору згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України, із яким вона також була ознайомлена під підпис, але на вимогу про надання їй для ознайомлення доповідної записки головного лікаря ОСОБА_5, яка була головною причиною при винесенні наказу про простій, їй відмовили. Вважає, що зміна в організації виробництва і праці санаторію-профілакторію, направлення її в простій проведено з порушенням вимог чинного трудового законодавства та грубим порушенням її прав як працівника, у зв'язку з чим зазначені вище накази підлягають скасуванню зі стягненням на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодуванням моральної шкоди. Зазначила, що, направляючи її у простій, відповідач не звернув уваги на той факт, що 03 листопада 2014 року ТОВ "Соціальні ініціативи Запоріжжя" вже видало наказ № 104 про зміну в організації виробництва і праці в санаторію-профілакторію, відповідно до якого згідно з втіленням програми "Ключі до здорового серця" було скасовано посада лікаря у кількості 2 штатних одиниць і введено 1 штатну одиницю лікаря-кардіолога і 1 штатну одиницю медичної сестри. Після видання цього наказу їй 21 листопада 2014 року було запропоновано вакантні посади, одна із яких лікар-кардіолог, на яку вона надала свою згоду на переведення, що підтверджується актом від 21 листопада 2014 року. 06 грудня 2014 року вона подала відповідачу довідку від 01 грудня 2014 року за № 297, яка містила інформацію про проходження нею циклу навчання за спеціальністю "Кардіологія" в Державному закладі "Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України" і коли вона пройшла більшу частину навчання, то дізналася, що 21 січня 2015 року її було звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із зміною в організації виробництва і праці. 03 березня 2015 року їй було видано сертифікат лікаря-спеціаліста № 10629 та присвоєно звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю "Кардіологія". Таким чином, поновлюючи її на роботі, відповідач визнав, що її звільнення з посади лікаря було незаконним, а так як їй присвоєно звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю "Кардіологія", яка була їй запропонована у зв'язку зі скороченням посади лікаря ще 24 листопада 2014 року, та на переведення на яку вона надала свою письмову згоду, то наказ про зміну в організації виробництва і праці в санаторії-профілакторії від 18 червня 2015 року є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки даним наказом скорочено посаду лікаря, яка вже була скорочена ТОВ "Соціальні ініціативи Запоріжжя" наказом від 03 листопада 2014 року № 104, який ніким не оскаржувався та не скасований, а тому є чинним. Отже, наказ від 18 червня 2015 року № 42 про зміну в організації виробництва і праці в санаторії-профілакторії, на її думку, дублює наказ від 03 листопада 2014 року № 104 та посада лікаря скорочена ще 03 листопада 2014 року. Таким чином, вважає, що зміна в організації виробництва і праці, яка була проведена відповідачем на підставі наказу від 18 червня 2015 року № 42, проведена не в зв'язку з фактичною зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, а з метою наступного навмисного звільнення її з займаної посади без переведення, після її поновлення на роботі. Також вона не погоджується з наказом від 18 червня 2015 року № 43 про простій та вважає, що його було складено з грубим порушенням норм КЗпП України (322-08) , у зв'язку з чим цей наказ також підлягає скасуванню, а вона - поверненню на посаду лікаря-кардіолога, запропоновану їй відповідачем ще 24 листопада 2014 року, на яку вона надала особисту згоду. Разом із тим, видаючи наказ від 18 червня 2015 року № 43 про простій, відповідач не врахував того факту, що на підприємстві є посада лікаря-кардіолога, на яку після поновлення на роботі її повинні були перевести, а не направляти у простій з правом відсутності на робочому місці, не складаючи навіть акта простою.

Оскільки наказ від 18 червня 2015 року № 43 про простій вона вважає незаконним, та з 18 червня 2015 року фактично перебуває у вимушеному прогулі, вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 18 червня 2015 року до дня ухвалення судом рішення, а тому просить суд стягнути на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за вищезазначений період, але не менше, ніж 14 407 грн 80 коп.

Крім того, незаконним направленням її у простій були порушені її трудові права та завдано моральної шкоди, оскільки відповідач позбавив її права не тільки на користування своїми чесно заробленими коштами, а й позбавив її права на працю шляхом навмисного, незаконного, у примусовому порядку направлення у простій. Вказана моральна шкода полягає у негативних емоціях та переживаннях, а саме: приниження її честі та гідності, страху за себе та членів своєї сім'ї у зв'язку з непередбачуваним зниженням достатку, що в свою чергу викликало погіршання стану її здоров'я, ускладнило взаємовідносини з оточуючими. Тривале порушення відповідачем її прав викликало відчуття незахищеності від протиправних посягань, вона не має грошей на проживання, повинна постійно доводити своє право на працю в суді, що принижує її та призвело до розладу сімейних відносин та відносин з родичами та близькими. Вона стала роздратованою, її мучить безсоння, з'явилися болі в серці. Все це спричинило і продовжує спричиняти їй моральну шкоду, яку вона оцінила у розмірі 10 тис. грн і просила стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ "Соціальні ініціативи Запоріжжя" від 18 червня 2015 року № 43 про простій.

Стягнуто з ТОВ "Соціальні ініціативи Запоріжжя" на користь ОСОБА_3 500 грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 26 квітня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції у частині відмови у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалено у цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Соціальні ініціативи Запоріжжя" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за період із червня 2015 року до серпня 2015 року в сумі 2 059 грн 18 коп. без урахування податків та обов'язкових платежів; в іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу від 18 червня 2015 року № 42, ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним наказу ТОВ "Соціальні ініціативи Запоріжжя" від 18 червня 2015 року № 42 про зміну в організації виробництва і праці в санаторії-профілакторії, суд першої інстанції, із висновками якого у цій частині погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 57- 60, 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, правильно виходив із недоведеності та необґрунтованості вказаних позовних вимог.

Зокрема, суд правильно виходив із того, що надані сторонами докази свідчать про збитковість санаторію та керівництво санаторію скористалося своїм правом щодо зміни в організації виробництва, а тому оспорюваний наказ не суперечить вимогам трудового законодавства.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи про неповне з'ясування судами обставин справи; що висновки судів не відповідають обставинам справи; у справі взагалі відсутні докази щодо збитковості підприємства; судами не враховано наказ Міністерства охорони здоров'я України від 23 лютого 2000 року № 33 "Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я" (v0033282-00) , висновків судів в оскаржуваній частині не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Отже, рішення суду першої інстанції в нескасованій частині та рішення апеляційного суду є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2015 року в нескасованій частині та рішення апеляційного суду Запорізької області від 26 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.