провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-С" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, треті особи: Приватне підприємство "Фаворит Запчастини", Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Дана-Дніпро" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року,

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-С" (далі - позивач) звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001592202 від 10.09.2015 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що під час судового розгляду справи позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами, а саме: показаннями свідків, поясненнями сторін, письмовими доказами, факт отримання товарів саме від ПП "Фаворит Запчастини" та ТОВ "Торговий дім "Дана-Дніпро", а отже й правомірність формування податкового кредиту, а тому відповідачем правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що позивачем надано всі необхідні первинні документи які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ПП "Фаворит Запчастини" та ТОВ "Торговий дім "Дана-Дніпро", зазначені документи підписані уповноваженими на те особами, а тому відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Нікопольську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області замінено правонаступником Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській (далі - відповідач, ДПІ) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Не погоджуючись із рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про його скасування, як такого, що ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. У доводах касаційної скарги зазначає про відсутність реального виконання господарських операцій, які здійснювались між позивачем та ПП "Фаворит Запчастини" та ТОВ "Торговий дім "Дана-Дніпро", оскільки, на підставі наявної в податкового органу інформації, директорами контрагентів позивача є інші особи ніж зазначені в первинних документах.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач та ПП "Фаворит-запчастини" просять залишити таку без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, оскільки при його ухваленні суд апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

У період з 22.07.2015 року по 28.07.2015 року посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-С" (рноспп 35663107) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з постачальниками ПП "Фаворит Запчастини" (рноспп 36574516) та ТОВ "ТД "Дана-Дніпро" (рноспп 38242407) щодо правомірності формування податкового кредиту за період діяльності з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року по ланцюгу формування ПДВ" за результатами якої складено акт № 752/22-02.35663107 від 04.08.2015 року.

У висновках вказаного акту перевірки вказано про те, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПП "Фаворит Запчастини" та ТОВ "ТД "Дана-Дніпро", їх вид, обсяг, якість, розрахунки та встановлено порушення ст.ст. 185, 188, 198, 198, 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 196209,33 грн., а саме :

- за II квартал 2013 року на суму 90476,67 грн. (у т.ч. за травень 2013 року - 64016,67 грн. та за червень 2013 року - 26460,00 грн.;

- за III квартал 2013 року на суму 44676,00 грн. (у т.ч. за липень 2013 року - 25700,00 грн. та за вересень 2013 року - 18976,00 грн.);

- за IV квартал 2013 року на суму 61056,66 (у т.ч. за жовтень 2013 року - 61056,66 грн.).

10.09.2015 року відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001592202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 294314 грн., в тому числі за основним платежем - 196209 грн., за штрафними санкціями - 98104,67 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в перевіряємому періоді ТОВ "Енерго-С" задекларовано взаємовідносини з контрагентами ТОВ "ТД "Дана-Дніпро", ПП "Фаворит Запчастини".

22.04.2013 року між ТОВ "Дана-Дніпро" (постачальник) та ТОВ "Енерго-С" (покупець) було укладено договір постачання № 13/22, предметом якого є інструмент та інші товари у кількості та номенклатурі, наведеними у специфікаціях №№ 1, 2. Відповідно до умов зазначеного договору постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві товар згідно специфікації до договору, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити товар на умовах, передбачених цим договором.

28.06.2013 року між приватним підприємством "Фаворит Запчастини" (постачальник) та ТОВ "Енерго-С" (покупець) було укладено договір постачання № 24/6. Відповідно до зазначеного договору та специфікацій постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити товар на умовах, передбачених цим договором.

На підтвердження здійснення господарських операцій, виконання умов вищезазначених договорів та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат по господарських операціях ТОВ "Дана-Дніпро" та ТОВ "Енерго-С" подано суду копії: договорів, специфікацій, податкових та видаткових накладних, рахунків на оплату, платіжних доручень, виписки по особовому рахунку, товарно-транспортних накладних та інші документи.

Позивач здійснював оплату за отримані товари/послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій ТОВ "ТД "Дана-Дніпро", ПП "Фаворит Запчастини" були включені до Єдиного державного реєстру та перебували на обліку платників податків.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість чи валових витрат, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям ТОВ "ТД "Дана-Дніпро", ПП "Фаворит Запчастини", оскільки реальність господарських операцій за укладеними договорами, підтверджується належно оформленими первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаного товару/послуг/робіт у господарській діяльності позивача.

Крім того, реальність виконання господарських операцій додатково підтверджено показами свідків ОСОБА_4 який працював на посаді слюсаря-ремонтника ТОВ "Енерго-С" та відряджався до ПП "Фаворит Запчастини" і ТОВ "ТД "Дана-Дніпро" для перевірки якості товару; та ОСОБА_5 який працював на посаді водія ТОВ "Енерго-С" і здійснював перевезення придбаного у контрагентів товару.

Також, судами попередніх інстанцій правильного не взято до уваги доводи податкового органу щодо наявності актів про неможливість проведення звірки контрагентів позивача, якими встановлено їх відсутність за місцезнаходженням, оскільки цей факт не може однозначно свідчити про невиконання `суб'єктами договірних зобов`язань перед позивачем, на момент виникнення спірних правовідносин зазначені юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори, були належним чином зареєстровані.

Суд касаційної інстанції відхиляє доводи відповідача про те, що первинні бухгалтерські документи підписані не уповноваженими на те особами, з огляду на наступне.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно із пп. "а" п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

На виконання вказаної норми ПК України (2755-17) Міністерство фінансів України наказом від 01.11.2011 року № 1379 (z1333-11) затвердило форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок).

Згідно з п. 1 Порядку податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 16 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 року та від 22.09.2015 року № 21-421а11 та № 810/5645/14 відповідно, міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів які б вказували не те, що первинні бухгалтерські документи підписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків.

Доводи податкового органу полягають у тому, що згідно даних податкового обліку засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ "ТД "Дана-Дніпро" є ОСОБА_6, а первинні документи підписані від імені ТОВ "ТД "Дана-Дніпро" - ОСОБА_7; директором та головним бухгалтером ПП "Фаворит Запчастини" є ОСОБА_8, а первинні документи підписані від імені ПП "Фаворит Запчастини" - ОСОБА_9 Тобто, на думку податкового органу, первинні документи підписані не уповноваженими на те особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На спростування вищевказаних доводів податкового органу щодо підписання первинних документів не уповноваженими на те особами, позивачем надано: витяг з Реєстру юридичних осіб та фізичних підприємців станом на 22.04.2013 року (період укладення договору постачання між позивачем та ТОВ "ТД "Дана-Дніпро") ОСОБА_10 є єдиним засновником юридичної особи та особою яка обрана (призначена) керівником та має право представляти підприємство у правовідносинах з третіми особами та вчиняти від його імені без довіреності, у тому числі підписувати договори; витяг з Реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 28.06.2013 року (період укладення договору постачання між позивачем та ПП "Фаворит Запчастини"), ОСОБА_9 є засновником юридичної особи та особою яка обрана (призначена) керівником та має право представляти підприємство у правовідносинах з третіми особами та вчиняти від його імені без довіреності, у тому числі підписувати договори.

З огляду на вищевказані вимоги Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (755-15) та встановлені судом апеляційної інстанції обставини, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що вищезазначені договори постачання та інші первинні бухгалтерські документи від імені ТОВ "ТД Дана-Дніпро" з ТОВ "Енерго-С" підписані уповноваженими на те особами.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі № 804/14339/15 - залишити без змін.