розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі відділення "Вінницька регіональна дирекція Публічного акціонерного товариства "Златобанк" про захист прав споживачів та стягнення коштів, за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славінського ВалеріяІвановича на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 18 січня 2016 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 10 червня 2014 року між нею та відповідачем було укладено договір про відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 в гривнях, відповідно до умов якого банк зобов'язався у порядку, встановленому чинним законодавством України, приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування відповідних сум безготівкових грошових коштів з рахунку перерахування грошових коштів для купівлі іноземної валюти та суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (за необхідності сплати такого збору) згідно з наданою заявою про купівлю іноземної валюти, здійснювати комісійне обслуговування за операціями з обміну іноземної валюти, видачу відповідних сум готівкових грошових коштів з рахунку та проведення інших операцій за рахунком (п. 2.1.1). Відповідно до п. 4.1 цього договору операції за рахунком клієнта виконуються банком у межах залишку коштів на початок операційного дня з урахуванням поточних надходжень коштів на рахунок клієнта протягом операційного дня. Банк приймає розрахункові документи клієнта протягом всього робочого дня. Операції за розрахунковими документами, що надійшли протягом операційного часу (понеділок - четвер із 09-00 до 16-00 год., п'ятниця та передсвяткові дні з 09-00 до 15-00 год.) здійснюються банком того ж дня. Операції за рахунком за розрахунковими документами, які надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня (п. 4.2). Відповідно до п. 3.2.3 договору клієнт має право вимагати від банку належного виконання умов цього договору. Зазначила, що починаючи з грудня 2014 року відповідач відмовляє їй у видачі грошових коштів із вищевказаного рахунку. 28 квітня 2015 року позивачу було повернуто 200 тис. грн, решту суми у розмірі 24 тис. грн відповідач не повернув. Просила стягнути з ПАТ "Златобанк" на свою користь 24 тис. грн, які знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_1, відкритому на її ім'я, згідно з договором банківського рахунку фізичної особи від 10 червня 2014 року.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 18 січня 2016 року, позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ "Златобанк" на користь ОСОБА_4 24 тис. грн грошових коштів, які знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_1, відкритому на ім'я ОСОБА_4, згідно з договором банківського рахунку від 10 червня 2014 року, а також 3 тис. грн витрат за надання правової допомоги.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славінський В.І. просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Проте ухвала апеляційного суду не відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Задовольняючи указаний позов та стягуючи із ПАТ "Златобанк" на користь ОСОБА_4 24 тис. грн грошових коштів, які знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_1, відкритому на ім'я ОСОБА_4 згідно з договором банківського рахунку від 10 червня 2014 року, суд першої інстанції виходив із того, що ПАТ "Златобанк" не виконало умов договору та не здійснило повернення належних позивачу грошових коштів, що знаходяться на рахунку у відповідача, тому порушене право позивача підлягає захисту.

Із вказаними висновками погодився й апеляційний суд та, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, виходив із відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , оскільки, як зазначив суд, із заявою про повернення суми вкладу позивач звернулася до банку в грудні 2014 року та в січні 2015 року, тобто до початку введення тимчасової адміністрації та послідуючої за нею процедури ліквідації, які відповідно до рішень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочалися з 14 лютого 2015 року та з 13 травня 2015 року відповідно.

Разом із тим апеляційний суд дійшов висновку, що, ні запровадження тимчасової адміністрації, ні ліквідація банку не є підставою для невиконання зобов'язань, визначених договором, а вищевказаний Закон ніяким чином не перешкоджає вкладнику звернутися до суду за захистом порушеного права та вимагати стягнення сум, які йому не повернуті; рішення суду про стягнення суми вкладу із банку не змінює порядку виплати коштів за договором банківського рахунку, визначеного Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Однак із вказаними висновками погодитися не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" дата валютування - це зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача.

Відповідно до п. 7.1.2 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Отже, кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк в свою чергу у межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2014 року у справі № 3-80гс14.

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Тобто випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, які знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Судами установлено, що постановою Правління Національного банку України від 13 лютого 2015 року № 105 ПАТ "Златобанк" віднесено до категорії неплатоспроможни.

13 лютого 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 30 про запровадження з 14 лютого 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Златобанк".

13 травня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 99 про початок процедури ліквідації ПАТ "Златобанк" з 18 год. 00 хв. 13 травня 2015 року.

Таким чином, починаючи з 13 лютого 2015 року банк здійснює свою діяльність на підставі Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Статтею 36 зазначеного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації, зокрема, під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку).

Відповідно до ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку, зокрема, щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Судці положення Закону не врахував, не звернув уваги на те, що з 13 лютого 2015 року Фонд запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення ПАТ "Златобанк" з ринку.

Таким чином на момент ухвалення рішення судом першої інстанції (29 вересня 2015 року) у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , що випливає із правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2001цс15.

Суд апеляційної інстанції на порушення вимог ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України, перевіряючи законність рішення суду першої інстанції, на зазначені положення закону та обставини справи уваги не звернув, не врахував, що на час розгляду даної справи у банку почала діяти тимчасова адміністрація, наслідком чого є спеціальний порядок повернення коштів вкладників, та дійшов передчасного висновку щодо відповідності рішення місцевого суду нормам матеріального й процесуального права та наявності правових підстав для задоволення позову.