розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Жовтневої у місті ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, за касаційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 - на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2016 року,

У січні 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі із 17 квітня 2010 року, мають спільну дитину - сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. У вересні 2014 року відповідач забрала сина та переїхала до своєї матері. 09 грудня 2014 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 розірвано. Із часу від'їзду з сім'ї відповідач позбавила позивачів можливості спілкуватися з сином та онуком відповідно, брати участь у його вихованні, що стало для них великою душевною травмою.

Уточнивши під час розгляду справи вимоги позову, позивачі остаточно просили надати їм право брати участь у вихованні малолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та визначити наступний порядок участі батька з сином: кожного 1-го та 3-го тижня місяця з 13:00 год. до 18:00 год. суботи; кожного 2-го та 4-го тижня місяця з 13:00 год. суботи до 18:00 год. неділі, без присутності матері, з відвідуванням сином місця його проживання, а також на період його відпустки, строком на 10 днів, крім того, визначити наступний порядок спілкування баби та діда з онуком: із 15:00 год. кожного вівторка до 8:00 год. ранку середи, без присутності матері, з відвідуванням онука місця їх проживання.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2016 року, позов задоволено.

Надано ОСОБА_4 можливість брати участь у вихованні сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та визначено наступну участь у спілкуванні з сином: кожного 1-го та 3-го тижня місяця з 13:00 год. до 18:00 год. суботи; кожного 2-го та 4-го тижня місяця з 13:00 год. суботи до 18:00 год. неділі, без присутності матері, з відвідуванням сином місця його проживання, а також на період його відпустки, строком на 10 днів.

Надано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можливість самостійно зустрічатися із внуком ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, і встановлено час спілкування: із 15:00 год. кожного вівторка до 8:00 год. ранку середи, без присутності матері, з відвідуванням онуком місця їх проживання.

Сторони попереджено про відповідальність за настроювання дитини проти кожного з родичів та за невиконання рішення.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 - просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції передбачено в ст. 315 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначаються узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.

Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають наведеним нормам процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

У силу вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 10 ЦПК України установлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій установлено, що сторони ОСОБА_4 та ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі з 17 квітня 2010 року. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 грудня 2014 року шлюб між сторонами розірвано.

За час шлюбних відносин 09 вересня 2010 року у них народився син ОСОБА_9.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є відповідно дідом та бабою малолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, який станом на час розгляду справи у суді проживає із ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Відповідно до ст. 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватись зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки, чи інші особи, з якими проживає дитина не мають перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (995_384) , як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Частинами 4, 5 ст. 19 СК Українипередбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Таким чином, право на спілкування з дитиною та участі у її вихованні того з батьків, хто не проживає спільно з дитиною, та відповідно обов'язок того з батьків, з ким проживає дитина, не чинити перешкод у здійсненні такого права законодавчо закріплено. При цьому таке право повинно реалізовуватись саме в прямих контактах з дитиною, тобто на побаченні з нею, що є основною формою особистого спілкування. Те саме стосується і участі у спілкуванні та вихованні дитини його баби та діда.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним, законним та обґрунтованим є висновок суду про задоволення указаного позову та надання ОСОБА_4 можливості брати участь у вихованні сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, із визначенням конкретного часу для цього, а також надання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можливості самостійно зустрічатися із внуком ОСОБА_9 зі встановленням часу їх спілкування.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212, 303 ЦПК України, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213- 215 ЦПК України, підстави для його скасування у цій частині відсутні.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Зокрема, апеляційний суд обґрунтовано відхилив доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що відповідач належним чином виконувала вимоги рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради від 17 грудня 2014 року № 482 та не чинила позивачу ОСОБА_4 перешкод у спілкуванні з сином, а в період із 31 грудня 2014 року до 03 січня 2015 року останній із сином не бачився через хворобу дитини, оскільки вони не впливають на правильність висновків суду, враховуючи установлений судом факт наявності між сторонами у справі спору щодо надання позивачам можливості бачитися та спілкуватися з дитиною, а перешкоди, які чинить відповідач позивачам у спілкуванні з дитиною, не забезпечують інтересів дитини та порушують права позивачів, які підлягають судовому захисту.

На спростування доводів апеляційної скарги про те, що рішенням Виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради від 17 грудня 2014 року № 482 враховано інтереси дитини, тому рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради від 17 червня 2015 року № 244 є недоцільним і не є підставою для задоволення позову, апеляційний суд правильно зазначив, що органом опіки та піклування надано письмовий висновок від 17 червня 2015 року № 244 щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи, який відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України є достатньо обґрунтований та не суперечить інтересам дитини.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не мають права самостійно зустрічатися із внуком ОСОБА_9, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які документи про можливість перебування дитини за їх місцем проживання, апеляційний суд правильно зазначив, що ці доводи спростовуються актом обстеження умов проживання Виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради від 18 грудня 2015 року, згідно з яким у помешканні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 для дитини виділено окрему кімнату, для відпочинку є диван, куток для гри та навчання, їжа та гігієнічні засоби.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що позбавлення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 права щодо їх участі у спілкуванні та вихованні малолітнього онука може позбавити останнього родинних зв'язків з бабою та дідом, любові та турботи з їх боку.

Крім того, апеляційний суд обґрунтовано відхилив доводи апеляційної скарги про те, що судом під час ухвалення у справі рішення не враховано думки представника третьої особи стосовно того, що для малолітніх дітей (віком до 6-ти років) не рекомендується ночівля без матері та ще й в умовах, коли батьки після розлучення не можуть знайти спільну мову в питанні виховання дитини, зазначивши, що вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду із їх оцінки.

Наведені в касаційній скарзі доводи за змістом аналогічні доводам апеляційної скарги, яку апеляційний суд обґрунтовано спростував, крім того, ці доводи зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а ухвалені у справі судові рішення - залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2016 року залишити без змін.