Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Дем'яносова М.В., Леванчука А.О.,

Парінової І.К., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, приватного підприємства "Техніка", третя особа - Українська товарна біржа "ТБУ", про визнання договору купівлі-продажу рухомого майна недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2016 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, приватного підприємства "Техніка" (далі - ПП "Техніка"), обґрунтовуючи вимоги тим, що 02 квітня 2010 року на Українській товарній біржі між ПП "Техніка" як членом біржі з однієї сторони та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 як членами біржі з іншої сторони було укладено договір купівлі-продажу зернозбирального комбайна "Сlass Lexon480", державний номерний знак НОМЕР_1. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію машин серії НОМЕР_2 від 08 квітня 2010 року власником вказаного комбайну зазначений він, а співвласником - ОСОБА_4 Проте даний договір позивач не підписував і точно впевнений, що його не підписував і ОСОБА_4, оскільки при оплаті та отриманні комбайна останнього не було у м. Біла Церква. Позивач зазначив, що був одержувачем та єдиним платником за придбання комбайну. Згідно з договором купівлі-продажу від 01 квітня 2010 року ціна комбайну становить 163 000 грн і покупець зобов'язаний здійснити оплату до 15 квітня 2010 року. Відповідно до акта прийому-передачі сільськогосподарської техніки від 13 квітня 2010 року єдиним одержувачем зернозбирального комбайну є покупець ОСОБА_3 Тому позивач вказував, що незрозуміло яким чином ОСОБА_4, який не брав участі в оплаті та одержанні комбайна, записаний його співвласником. Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 26 липня 2013 року № 70/04-599 підписи в графі "покупець" біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу, реєстраційний номер 993300, від 02 квітня 2010 року виконані не ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а іншими особами. Про порушення свого права він дізнався лише у грудні 2012 року, коли ОСОБА_4 пред'явив до нього позов про компенсацію вартості його частки у спільному сумісному майні. Позивач зазначав, що біржова угода та реєстраційний талон на комбайн у нього відсутні, оскільки він не займався їх оформленням, а доручив це ОСОБА_4 Проте останній після оформлення біржової угоди та її реєстрації не віддав йому вказані документи, а повідомив, що віддасть їх лише після погашення позивачем боргу за договором позики. Після зіпсування їхніх стосунків ОСОБА_4 документів йому не віддав, а на їх підставі пред'явив вищевказаний позов. Посилаючись на викладене, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу зернозбирального комбайна "Сlass Lexon 480", державний номерний знак НОМЕР_1, укладений 02 квітня 2010 року на Українській товарній біржі між ПП "Техніка" як членом біржі з однієї сторони та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 як членами біржі з іншої сторони.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2016 року, позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу зернозбирального комбайна "Сlass Lexon 480", державний номерний знак НОМЕР_1, укладений 02 квітня 2010 року на Українській товарній біржі між ПП "Техніка" як членом біржі з однієї сторони та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 як членами біржі з другої сторони. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що згідно з письмовим договором від 01 квітня 2010 року ПП "Техніка" в особі директора ОСОБА_5 (продавець) зобов'язалося передати, а ОСОБА_3 (покупець) прийняти та сплатити за товар - зернозбиральний комбайн "Сlass Lexon 480", 2000 року випуску, серійний номер НОМЕР_4, за ціною 163 000 грн (а. с. 16, 17).

Згідно з актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 01 квітня 2010 року ПП "Техніка" здав, а ОСОБА_3 прийняв у користування комбайн "Сlass Lexon 480", серійний номер НОМЕР_4, загальною вартістю 909 719 грн.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_3 від 08 квітня 2010 року власником вказаного комбайна зазначено ОСОБА_3, а співвласником - ОСОБА_4

Також встановлено, що 02 квітня 2010 року на Українській товарній біржі "ТБУ" між ПП "Техніка" як членом біржі з однієї сторони та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 як членами біржі з другої сторони було укладено біржовий договір (угоду) купівлі-продажу зернозбирального комбайна "Сlass Lexon 480", 2000 року випуску, серійний номер НОМЕР_4, державний номерний знак (транзит) НОМЕР_5 (а. с. 15).

Відповідно до акта приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 13 квітня 2010 року ПП "Техніка" здало, а ОСОБА_3 прийняв зернозбиральний комбайн "Сlass Lexon 480", серійний номер НОМЕР_4, загальною вартістю 163 000 грн (а. с. 43).

Згідно з випискою публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" від 13 квітня 2010 року ОСОБА_3 на рахунок ПП "Техніка" було здійснено платіж у сумі 163 000 грн за товар - зернозбиральний комбайн "Сlass Lexon 480" (а. с. 44).

Згідно з видатковою накладною від 13 квітня 2010 року зернозбиральний комбайн "Сlass Lexon 480" вартістю 163 000 грн отримано ОСОБА_3 від постачальника ПП "Техніка" (а. с. 42).

Під час розгляду Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська справи № 204/2572/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права приватної власності на зернозбиральний комбайн було призначено судову почеркознавчу експертизу, відповідно до висновку від 26 липня 2013 року № 70/04-599 якої підписи у біржовому договорі купівлі-продажу зернозбирального комбайна від 02 квітня 2010 року у графі "покупець" від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виконано не ними, а іншими особами. Акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 01 квітня 2010 року підписаний не ОСОБА_3, а іншою особою (а. с. 31-39).

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також не заперечували, що не підписували спірний договір.

Відповідач ПП "Техніка" позов ОСОБА_3 визнав та зазначив, що між ПП "Техніка" та ОСОБА_3 дійсно було укладено договір купівлі-продажу спірного комбайну, але не 02, а 01 квітня 2010 року, який було оплачено позивачем.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 спірний договір купівлі-продажу зернозбирального комбайна від 02 квітня 2010 року не підписував, отже, у позивача було відсутнє вільне волевиявлення на його укладення. При цьому суд зазначив, у суду відсутні повноваження надавати оцінку договору купівлі-продажу комбайна від 01 квітня 2010 року, оскільки вказаний договір не є предметом позову.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна з огляду на таке.

За змістом ст. 3 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних особистих немайнових або майнових прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій на порушення ст. ст. 10, 60, 212- 214, 303, 304, 316 ЦПК України належним чином не з'ясували предмет та підстави заявленого позову, не встановили характер спірних правовідносин і не визначилися, які права, свободи чи інтереси позивача порушені та яким чином вони можуть бути відновлені.

Крім того, встановивши, що спірний комбайн зареєстровано за ОСОБА_3, а ОСОБА_4 зазначений як співвласник, на підставі біржової угоди купівлі-продажу транспортного засобу від 02 квітня 2010 року, суди одночасно дійшли висновку про те, що у сторін цієї угоди було відсутнє вільне волевиявлення на її укладення.

Також поза увагою судів залишилося та не надано належної оцінки рішенню апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2014 року, залишеному без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2014 року, в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ПП "Техніка", треті особи: Українська товарна біржа "ТБУ", Державна інспекція сільського господарства в Дніпропетровській області, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу зернозбирального комбайна та скасування державної реєстрації в частині співвласника комбайна, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ПП "Техніка", треті особи: Українська товарна біржа "ТБУ", Державна інспекція сільського господарства в Дніпропетровській області, про визнання ідеальних часток в праві спільної сумісної власності, припинення права власності з виплатою компенсації та визнання права власності в цілому на комбайн.

Зазначеним вище рішенням зокрема встановлено, що згідно з біржовою угодою купівлі-продажу транспортного засобу від 02 квітня 2010 року спірний комбайн було придбано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках та він їм належить на праві спільної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами першої та апеляційної інстанцій повністю не встановлені, рішення суду першої інстанції, залишене без змін ухвалою апеляційного суду, не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.