розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договору недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_6, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного судум. Києва від 28 березня 2016 року,

У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив визнати недійсним укладений 19 червня 2013 року між ним та ОСОБА_5 договір позики.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 19 червня 2013 року між сторонами було укладено та нотаріально посвідчено договір, за умовами якого позивач отримав від відповідача 1 532 234 грн 24 коп. грошових коштів, що складає 187 816 дол. США, зобов'язавшись повернути зазначену суму до 26 червня 2013 року.

Посилаючись на те, що оспорюваний правочин було вчинено ним проти його справжньої волі та внаслідок застосування психологічного тиску з боку відповідача та інших осіб,ОСОБА_4 просив задовольнити позовні вимоги відповідно до приписів ч. 1 ст. 231 ЦК України.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 відхилено, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За приписами ч. 1 ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Суди попередніх інстанцій при новому розгляді справи, відмовляючи у задоволенні позову, відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України врахувалимотиви скасування судових рішень, висловлені в ухвалі суду касаційної інстанції від 25 лютого 2015 року, та оцінивши у сукупності з іншими доказами показання свідків, вмотивовано відхилили зроблений позивачем за допомогою мобільного телефону аудіозапис розмови сторін як неналежний доказ у справі (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), оскільки за результатами проведеної експертизи звукозапису від 23 грудня 2015 року № 21107/15-35 неможливо встановити дійсну дату та час запису розмови на підставі експертних досліджень; при цьому суди виходили з того, що висновок експерта від 29 листопада 2013 року № 0692 не відповідає вимогам ст.ст. 57- 59 ЦПК України, у зв'язку з чим дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 не доведено, а ОСОБА_5 спростовано факт укладання оспорюваного правочину проти справжньої волі позивача внаслідок психологічного тиску на нього.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ