Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Демяносова М.В., Леванчука А.О., Парінової І.К.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до підприємства зеленого господарства, виконавчого комітету Костянтинівської міської ради про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним звільненням, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 квітня 2016 року,

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 19 лютого 2008 року вона працювала у відповідача на посаді головного інженера, а з березня 2013 року була переведена на посаду майстра з озеленення.

28 липня 2014 року після виходу на роботу з лікарняного її звільнили на підставі наказу № 8 у зв'язку з скороченням чисельності або штату працівників відповідно до п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП України.

Позивач ОСОБА_4 вважала своє звільнення незаконним, оскільки вона має переважне право на залишення на роботі. У зв'язку з цим просила визнати незаконним та скасувати наказ підприємства зеленого господарства від 28 липня 2014 року № 8 про її звільнення з займаної посади майстра озеленення за ч. 1 п. 1 ст. 40 КЗпП України; поновити її на роботі на посаді майстра озеленення, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 111 525 грн 10 коп. за період з 29 липня 2014 року по 24 березня 2015 року, 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди, 2 685 грн 93 коп. та 886 грн 95 коп. на відшкодування матеріальної шкоди (вартість лікування).

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 27 квітня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та встановивши обставини у справі, які свідчать про те, що звільнення ОСОБА_4 було проведено у відповідності до вимог КЗпП України (322-08) , дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 квітня 2016 року залишити без змін.