розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Осокорки-Київ", товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт", приватного акціонерного товариства "МТС Україна" про визнання договорів недійсними та покладання обов'язку вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 січня 2016 року,

У квітні 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Осокорки-Київ" (далі - ОСББ "Осокорки-Київ"), товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" (далі - ТОВ "Астеліт"), приватного акціонерного товариства "МТС Україна" (далі - ПАТ "МТС Україна"), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд:

1) визнати недійсним договір від 21 червня 2007 року, укладений між ОСББ "Осокорки-Київ" та ТОВ "Астеліт", об'єкт оренди якого складається з частини даху будівлі по АДРЕСА_3 в м. Києві, площею 10 кв. м., та частини технічного приміщення даху будівлі по АДРЕСА_3, площею 4 кв. м., строк оренди - на 2 роки 11 місяців, з подальшою пролонгацією дії договору;

2) визнати недійсним договір від 01 серпня 2006 року, укладений між ОСББ "Осокорки-Київ" та ПАТ "МТС Україна", правонаступник закрите акціонерне товариство "Український мобільний зв'язок" (далі - ЗАТ "Український мобільний зв'язок"), об'єкт оренди, якого складається з частини даху будівлі по АДРЕСА_3 в м. Києві та частини технічного приміщення на даху будівлі по АДРЕСА_3, загальною площею 20 кв. м., строк оренди до 01 липня 2007 року, з подальшою пролонгацією дії договору;

3) зобов'язати ОСББ "Осокорки-Київ", ПАТ "МТС Україна", правонаступник ЗАТ "Український мобільний зв'язок", та ТОВ "Астеліт" демонтувати антени базових станцій стільникового зв'язку ПАТ "МТС Україна" та ТОВ "Астеліт", які розміщені на даху будинку АДРЕСА_3 в м. Києві;

4) стягнути з відповідачів у рівних частинах на її користь судові витрати.

В обґрунтування позову ОСОБА_6 посилалась на порушення відповідачами ст. ст. 50, 55 Конституції України, ст. 18 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Державних санітарних нормам і правилам захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань, затверджених МОЗ України 01 серпня 1996 року (z0488-96) , Типового Статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та ст. ст. 203, 215, 382, 369 ЦК України. Вказала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, яка розташована на останньому шістнадцятому поверсі зазначеного будинку. Згідно умов оскаржуваних договорів відповідачами було встановлено антени базових станцій стільникового зв'язку. Свого дозволу на встановлення зазначених антен вона не надавала. Також відсутні дозволи на встановлення зазначених антен від інших відповідних державних інстанцій. Робота антен пов'язана з високочастотним електромагнітним випромінюванням, що негативно впливає на стан здоров'я позивача, що і стало підставою звернення до суду із вказаним позовом.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 27 січня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 січня 2016 року і ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню у зв'язку з наступним.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При розгляді справи судами встановлено, що ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_2, яка розташована на останньому, шістнадцятому поверсі багатоквартирного будинку.

Зазначений будинок знаходиться на балансі ОСББ "Осокорки-Київ".

10 листопада 2003 року відбулись збори членів ОСББ "Осокорки-Київ", на яких було прийнято рішення надати Правлінню об'єднання повноваження в подальшому самостійно приймати рішення про здачу в оренду додаткових площ у допоміжних приміщеннях площею до 40 кв. м. (а. с. 5 том. 2).

01 серпня 2006 року між ОСББ "Осокорки-Київ" та ПрАТ "МТС Україна", правонаступником якого є ЗАТ "Український мобільний зв'язок", було укладено договір № 913, об'єкт оренди якого складається з частини даху будівлі по АДРЕСА_3 та частини технічного приміщення на даху будівлі по АДРЕСА_3 в м. Києві, загальною площею 20 кв. м., строк оренди до 01 липня 2007 року, з подальшою пролонгацією дії договору.

21 червня 2007 року між ОСББ "Осокорки-Київ" та ТОВ "Астеліт" було укладено договір №К 10219, об'єкт оренди якого складається з частини даху будівлі по АДРЕСА_3 в м. Києві площею 10 кв. м. та частини технічного приміщення даху будівлі по АДРЕСА_3, площею 4 кв. м., строк оренди - на 2 роки 11 місяців, з подальшою пролонгацією дії договору.

Внаслідок укладання зазначених договорів на частині даху зазначеного будинку було встановлено антени стільникового зв'язку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання договорів оренди №К 10219 та № 913, об'єкт оренди яких складається з частини даху будівлі по АДРЕСА_3 в м. Києві, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, прийшов до висновку про те, що ці договори укладені без порушень норм Конституції України (254к/96-ВР) , Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) , Державних санітарних норм і правил захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань, затверджених МОЗ України 01 серпня 1996 року (z0488-96) , Топового статуту ОСББ та норм ЦК України (435-15) .

Крім того, вирішуючи спір суди встановили, що позивач, обираючи спосіб захисту на підставі п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України - визнання правочинів недійсними, невірно обрала спосіб захисту порушеного права, оскільки вона не є учасником договору від 21 червня 2007 року, укладеного між ОСББ "Осокорки-Київ" та ТОВ "Астеліт", та договору від 01 серпня 2006 року, укладеного між ОСББ "Осокорки-Київ" та ПАТ "МТС Україна", правонаступник - ЗАТ "Український мобільний зв'язок").

Встановлено судами, що відповіді, які надані різними інстанціями про рівень випромінювання спірних антен, протирічать одна одній. Для встановлення відповідних обставин необхідні спеціальні знання, однак, експертиза по справі проведена не була і позивач відмовилася від її проведення, посилаючись на достатність доказів які є у матеріалах справи.

Разом з тим, докази, які надано позивачем, вказують лише на припущення щодо порушення її прав, а тому суди при розгляді справи прийшли до правильних висновків про відмову в задоволенні позовних вимог через недоведеність підстав позову.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності висновків судів попередніх інстанцій про недоведеність підстав позову спростовуються наявними у матеріалах справи документами, а тому, керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ