розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання кредитного договору, іпотечного договору та договору поруки недійсними та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 09 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 квітня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, який обґрунтовано тим, що 14 лютого 2008 року між ним та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") в особі відділення в м. Енергодар, було укладено кредитний договір № ML-206/020/2008, згідно до умов якого банк надав йому грошові кошти в розмірі 40 тис. доларів США на строк кредитування до 14 грудня 2010 року зі сплатою процентів за користування кредитом 11,99 % річних, що зазначено у графіку платежів до цього договору. Відповідно до п. 3 цього договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись "Плаваюча процентна ставка" - фіксований відсоток + FIDR, тобто в залежності від зміни вартості кредитних ресурсів Банку ставка FIDR може змінюватись відповідачем.

13 березня 2009 року укладено додатковий договір № 1 до договору, яким встановлено плату відсотків за користування кредитом без погашення основної суми кредиту строком на 5 місяців.

14 серпня 2009 року укладено додатковий договір № 2 до договору, яким встановлено фіксовану процентну ставку (11,99 %) для розрахунку процентів за користування кредитом на період з 14 вересня 2009 року до 14 січня 2010 року.

02 квітня 2009 року укладено додатковий договір № 3 до договору, яким встановлено плаваючу процентну ставку - фіксований відсоток + FIDR, до повного виконання боргових зобов'язань.

29 травня 2009 року укладено додаткову угоду № 2 до даного договору, якою внесено зміни в існуючі кредитні зобов'язання.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 14 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку передано нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

Також у цей день між ОСОБА_5 та ЗАТ "ОТП Банк" було укладено договір поруки № SR-206/020/2008, за яким ОСОБА_5 поручилася перед кредитором за належне виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань за зазначеним кредитним договором.

ОСОБА_4 вважає, що спірний кредитний договір укладений з порушенням вимог діючого законодавства України.

Посилаючись на зазначені обставини ОСОБА_4 просив визнати недійсним кредитний договір № ML-206/020/2008 від 14 лютого 2008 року, укладений між ним та ЗAT "ОТП Банк"; визнати недійсним іпотечний договір від 14 лютого 2008 року, укладений між ним та ЗАТ "ОТП Банк"; визнати недійсним договір поруки № SR-206/020/2008 від 14 лютого 2008 року, укладений між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_5, судові витрати покласти на відповідача.

У вересні 2015 року ПАТ "ОТП Банк" звернулося до суду з зустрічним позовом, який обґрунтовано тим, що 14 лютого 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" в особі відділення в м. Енергодар, та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, згідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 40 тис. доларів США, шляхом їх безготівкового переказу на поточний рахунок позичальника.

Протягом дії кредитного договору умови договору щодо порядку та розміру сплати відсотків періодично змінювались шляхом підписання додаткових договорів.

В супереч вимогам кредитного договору зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту та сплаті-процентів за користування кредитними коштами виконувались неналежним чином.

Станом на 15 вересня 2015 року заборгованість відповідача за кредитним договором складає: 9 000,03 доларів США - сума заборгованості за тілом кредиту, що еквівалентно 197 574 грн 94 коп.; 486,13 доларів США - сума заборгованості за нарахованими відсотками за період з 12 березня 2015 року по 14 вересня 2015 року, що еквівалентно 10 671 грн 86 коп., на загальну суму 9 468,13 доларів США, що еквівалентно 208 246 грн 11 коп.

В якості забезпечення наданого кредиту 14 лютого 2008 року між ОСОБА_5 та ЗАТ "ОТП Банк укладено договір поруки, за яким ОСОБА_5 поручилася перед кредитором за належне виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

Також в якості забезпечення наданого кредиту 14 лютого 2008 року між ОСОБА_6 та ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", укладено договір поруки, за яким ОСОБА_6 поручилася перед кредитором за належне виконання взятих на ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором.

Посилаючись на зазначені обставини ПАТ "ОТП Банк" просило суд стягнути з солідарно з відповідачів на свою користь суму заборгованості в розмірі 9 468,13 доларів США, що еквівалентно 208 246 грн 12 коп. та судові витрати по справі.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 09 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 14 квітня 2016 року, в задоволені позову ОСОБА_4 відмовлено, а зустрічний позов ПАТ "ОТП Банк" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, як з позичальника відповідно до умов кредитного договору, з ОСОБА_5, як з поручителя згідно з умовами договорів поруки № SR-206/020/2008 від 14 лютого 2008 року з ОСОБА_6, як з поручителя згідно з умовами договорів поруки № SR-206/020/2008/1 від 14 лютого 2008 року на користь ПАТ "ОТП Банк", в особі регіонального відділення ПAT "ОТП Банк" в м. Запоріжжя заборгованість за кредитним договором № ML-206/020/2008 від 14 лютого 2008 року, в сумі 9 468,13 доларів США, з яких: 9 000,03 доларів США - сума заборгованості за тілом кредиту, 486,13 доларів США - сума заборгованості за нарахованими відсотками за період з 12 березня 2015 року по 14 вересня 2015 року.

Вирішено питання про судові витрати.

У червні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_4 подано касаційну скаргу на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 09 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 квітня 2016 року.

За результатами автоматичного розподілу справ між суддями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року вказану касаційну скаргу призначено судді-доповідачу ОСОБА_7

Розпорядженням керівника апарату Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2016 року № 248/0/32-16 призначено повторний автоматичний розподіл справ у зв'язку з відставкою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_7, у результаті чого 28 вересня 2016 року зазначену скаргу передано судді-доповідачу Ступак О.В.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14 лютого 2008 року між ОСОБА_4 та ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" в особі відділення в м. Енергодар, було укладено кредитний договір № ML-206/020/2008, згідно до умов якого банк надав ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 40 тис. доларів США на строк кредитування до 14 лютого 2010 року із сплатою процентів за користування кредитом 11,99 % річних, що зазначено у графіку платежів до цього договору. Згідно з п. 3 вказаного договору для розрахунку процентів за користування кредитом передбачена "Плаваюча процентна ставка" - фіксований відсоток + FIDR.

13 березня 2009 року укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, яким встановлено плату відсотків за користування кредитом без погашення основної суми кредиту строком на 5 місяців.

14 серпня 2010 року укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору, яким встановлено фіксовану процентну ставку (11,99%) для розрахунку процентів за користування кредитом на період з 14 вересня 2009 року до 14 січня 2010 року.

02 квітня 2010 року укладено додатковий договір № 3 до кредитного договору, яким встановлено плаваючу процентну ставку - фіксований відсоток + FIDR, до повного виконання боргових зобов'язань.

29 травня 2009 року укладено додаткову угоду № 2 до вказаного кредитного договору, якою внесено зміни в існуючі кредитні зобов'язання.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 14 лютого 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_8, відповідно до якого в іпотеку передано нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

Також, 14 лютого 2008 року між ОСОБА_5 та ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" в особі відділення в м. Енергодар, укладено договір поруки № SR-206/020/2008, за яким ОСОБА_5 поручилася перед кредитором за належне виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

Крім того, 14 лютого 2008 року між ОСОБА_6 та ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", в особі відділення в м. Енергодар, укладено договір поруки № SR-206/020/2008/1, за яким ОСОБА_6 поручилася перед кредитором за належне виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

ПАТ "ОТП Банк" намагалося вирішити спір в досудовому порядку, але його вимоги залишені без уваги.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно виходив із того, що сторонам при укладанні спірного кредитного договору було відомо, що його умови є несправедливими, а окремі його положення несумісними. Тривалий час умови договору виконувалися.

Водночас задовольняючи зустрічний позов ПАТ "ОТП Банк", суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що він є законним та ґрунтується на умовах договорів.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначились з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи в касаційному порядку не передбачено.