розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Кривобалківська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, про визнання заповіту недійсним,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17 березня

2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 04 травня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Кривобалківська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, про визнання заповіту недійсним.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати ОСОБА_6, після смерті якої залишилося спадкове майно, що складається з квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 7,83 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кривобалківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. Спадкоємцем за позовом є ОСОБА_3 Однак, звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, позивачці стало відомо про наявність заповіту посвідченого секретарем Кривобалківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 30 квітня 2014 року, щодо вказаного майна на користь відповідачів.

Вказувала, що мати на день посвідчення заповіту знаходилась у похилому віці, їй було 84 роки, не могла пересуватися,говорити та критично оцінювати всі обставини. Заповіт матері на ім'я відповідачів не відповідав її дійсному волевиявленню внаслідок обману з боку відповідачів.

Посилаючись на викладене та на недодержання форми заповіту і його невідповідність при складанні секретарем сільської ради вимогам ст. ст. 1255, 1257 ЦК України і наказу Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5 (z1318-10) та форми № 49 Правил ведення матеріального діловодства, позивачка, остаточно уточнивши позовні вимоги, просила визнати недійсним заповіт, посвідчений секретарем Кривобалківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 30 квітня 2014 року за реєстровим № 25 на ім'я відповідачів.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17 березня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним заповіт посвідчений секретарем Кривобалківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 13 квітня 2014 року за реєстровим № 25, яким ОСОБА_6 заповідала ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_5 - земельну ділянку, розташовану на території Кривобалківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, площею 7,83 га, призначену для ведення товарного сільгоспвиробництва в частині, яка не перевищує обов'язкову частку у праві на спадщину ОСОБА_3, недійсним. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 04 травня 2016 року рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17 березня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із обов'язковї частки позивача у спадковому майні, що регулюється положеннями ст. 1241 ЦК України.

Крім того, відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Проте повністю погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій не можна, оскільки він зроблений із неповним з'ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що зазначеним вимогам ухвалені у справі судові рішення не відповідають із наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3є донькою ОСОБА_6 30 квітня 2014 року ОСОБА_6 склала заповіт згідно з якимзробила розпорядження, яким належну їй квартиру АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_4 Належну земельну ділянку загальною площею 7,83 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Кривобалківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області заповіла ОСОБА_5

Вказаний заповіт складений секретарем Кривобалківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області за допомогою загальноприйнятих технічних засобів та посвідчений секретарем Кривобалківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області ОСОБА_7 30 квітня 2014 року за реєстровим № 25 у с. Крива Балка Миколаївського району Миколаївської області і 20 травня 2014 року зареєстрований у спадковому реєстрі за № 56096901.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6померла у віці 83 років у с. Крива Балка Миколаївського району Миколаївської області.

Позивачка у встановлений законом строк як спадкоємиця першої черги звернулася із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори 22 жовтня 2014 року.

На підставі вказаної заяви щодо майна померлої ОСОБА_6заведена спадкова справа № 13/2014.

Як на підставу заявлених позовних вимог, ОСОБА_3 на підставі положень ст. ст. 1255, 1257 ЦК України і Наказу Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5 (z1318-10) та форми № 49 Правил ведення матеріального діловодства посилається на порушення вимог щодо складання та посвідчення заповіту.

За змістом ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд, обирає способи захисту цивільного права.

При цьому згідно зі ст. 119 ЦПК України підставами позову, які відповідно до ст. ст. 31, 215 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги на підставі положень ст. 1241 ЦК України, вийшов за межі заявлених позовних вимог, чим було порушено диспозитивність цивільного судочинства. Крім того, судами не перевірено доводи позивача щодо волевиявлення заповідача щодо спірного майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Таким чином судова колегія приходить до висновку, що судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 335, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 04 травня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.