головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І., Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Полтавської обласної ради, комунального підприємства "Об'єднання готельне господарство" про визнання протиправними та скасування розпорядження голови обласної ради про накладання дисциплінарного стягнення, звільнення та поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою Полтавської обласної ради на рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 17 грудня 2015 року,

У травні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом посилаючись на те, що він з 15 травня 2001 року працював на посаді директора комунального підприємства "Об'єднане готельне господарство". 16 квітня 2014 року згідно з розпорядженням голови обласної ради він був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни, хоча жодних порушень не допускав та в цей час перебував на лікарняному. Розпорядженням від 16 квітня 2015 року його звільнено з посади за ч. 7 ст. 40 КЗпП України. Розпорядження винесено на підставі акту від 14 квітня 2015 року. При цьому, позивач з 07 по 15 квітня 2015 року перебував на лікарняному, приймав ряд лікарських препаратів. 14 квітня 2015 року він був деякий час на роботі, підписав необхідний документ, категорично заперечує перебування у стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням наведеного просив суд визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Полтавської обласної ради від 16 квітня 2015 року № 66 "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_6.", визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Полтавської обласної ради від 16 квітня 2015 року № 67 "Про звільнення директора комунального підприємства "Об'єднане готельне господарство" ОСОБА_6.", поновити на роботі на посаді директора комунального підприємства "Об'єднане готельне господарство", стягнути з КП "Об'єднане готельне господарство" заробітну плату за час вимушеного прогулу з 05 травня 2015 року по день поновлення на роботі, виходячи з середньоденного заробітку 453,99 грн та стягнути солідарно з Полтавської обласної ради та КП "Об'єднане готельне господарство" на його користь судові витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката в сумі 8 000,00 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 17 грудня 2015 року,позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано розпорядження Голови Полтавської обласної ради від 16 квітня 2015 року № 66 "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_6" та № 67 "Про звільнення директора комунального підприємства "Об'єднане готельне господарство" ОСОБА_6".

Поновлено ОСОБА_6 на посаді директора комунального підприємства "Об'єднане готельне господарство" з 05 травня 2015 року.

Стягнуто з КП "Об'єднане готельне господарство" на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 56 748,75 грн з утриманням податку та інших обов'язкових платежів. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_6 на посаді директора комунального підприємства "Об'єднане готельне господарство" та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 9 533,79 грн звернуто до негайного виконання.

У касаційній скарзі представник Полтавської обласної ради просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач у період тимчасової втрати працездатності виконував свої посадові обов'язки, однак відповідачі не використали своє право на звернення до лікарської установи, яка видала лікарняний листок щодо перевірки підстав його видачі, потреби позивача у проходженні лікування, та не повідомили щодо порушення позивачем режиму, визначеного в період тимчасової непрацездатності, тобто суду не надано належних доків, які б підтверджували, що ОСОБА_6 14 квітня 2015 року перебував на роботі у нетверезому стані.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_6 з 12 липня 2011 року приступив до виконання службових обов'язків директора комунального підприємства "Об'єднане готельне господарство" на підставі трудового контракту.

В подальшому Полтавська обласна рада, в особі голови обласної ради ОСОБА_10 уклала контракт з директором КП "Об'єднане готельне господарство" ОСОБА_6 про призначення останнього на посаду директора комунального підприємства "Об'єднане готельне господарство" на строк 5 років, з 13 липня 2011 року по 12 липня 2016 року.

14 квітня 2015 року голові Полтавської обласної ради було направлено акт, складений працівниками КП "Об'єднане готельне господарство", про те, що директор комунального підприємства ОСОБА_6 14 квітня 2015 року о 15.40 год. перебував на робочому місці в нетверезому стані.

Відповідно до розпорядження голови Полтавської обласної ради № 66 від 16 квітня 2015 року за порушення трудової дисципліни ОСОБА_6 оголошено догану.

Розпорядженням голови Полтавської обласної ради № 67 від 16 квітня 2015 року ОСОБА_9 було звільнено з займаної посади директора комунального підприємства "Об'єднане готельне господарство" та розірвано трудовий контракт на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

16 квітня 2015 року позивачем надані пояснення на адресу голови Полтавської обласної ради, в яких він заперечував перебування 14 квітня 2015 року у нетверезому стані на робочому місці.

З листків непрацездатності вбачається, що ОСОБА_6 знаходився на амбулаторному лікуванні з 07 квітня по 15 квітня 2015 року та з 16 квітня по 01 травня 2015 року.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_6, до розпорядження голови обласної ради "Про звільнення директора комунального підприємства "Об'єднане готельне господарство" ОСОБА_6 від 16 квітня 2015 року за № 67" розпорядженням Голови Полтавської обласної ради від 27 квітня 2015 року № 76 внесено зміни та перенесено дату звільнення ОСОБА_6 з 16 квітня 2015 року на наступний робочий день після закінчення терміну тимчасової непрацездатності.

Розпорядженням голови Полтавської обласної ради від 05 травня 2015 року № 81 уточнено дату звільнення ОСОБА_6, а саме 05 травня 2015 року.

Відповідно до п. 7 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Згідно із роз'ясненнями викладеними у п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п.7 ст. 40 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо за своїм внутрішнім переконанням. Результати оцінки доказів відображаються в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів факту перебування позивача на робочому місці 14 квітня 2015 року у нетверезому стані, а саме не надано медичних висновків, що підтверджували б такий стан, а також не спростовано факту перебування ОСОБА_6 на лікарняному у цей день, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог з цих підстав.

Крім того, вирішуючи спір суди попередніх інстанцій з урахуванням положень ст. 55 Закону України "Про місцеве самоврядування" та контракту, укладеного між Полтавської обласною радою, в особі голови Полтавської обласної ради та ОСОБА_6 дійшли вірного висновку, що відповідач Полтавська обласна рада є належним відповідачем.

Згідно ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України (1618-15) як підстави для скасування рішень.