розглянувши в судовому засіданні справу за позовомОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про вселення; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку в спільному майні, виплату компенсації та визнання права власності,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 24 лютого 2016 року

У травні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він є власником 35/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2004 року. Співвласником інших 65/100 частин будинку є ОСОБА_4

У зазначеному будинку зареєстровані та проживають ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які перешкоджають йому у користуванні належною йому частиною житловою будинку.

Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 316, 317, 355, 391 ЦК України, ОСОБА_3 просив суд вселити його до житлового будинку АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не чинити йому перешкод у проживанні в будинку.

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні, який уточнила у серпні 2015 року.

На обґрунтування зустрічного позову зазначала, що вона є власником 65/100 частини жилого будинку АДРЕСА_1, співвласником інших 35/100 частини будинку є ОСОБА_3

Крім неї в будинку зареєстровані та проживають її чоловік ОСОБА_9, доньки: ОСОБА_6, ОСОБА_7, зять ОСОБА_8, син ОСОБА_5, онуки.

Співвласник ОСОБА_3 в будинку не проживає, оскільки забезпечений іншим житлом, будь-яких витрат на утримання будинку не несе.

Ідеальна частка ОСОБА_3 в будинку є незначною. Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 30 червня 2015 року № 2687/6530 провести виділ 35/100 частини будинку, що належать ОСОБА_3, без проведення будівельних робіт неможливо.

Нею внесено на депозитний рахунок Київського районного суду м. Харкова 230 043 грн, що дорівнює вартості 35/100 частини спірного житлового будинку.

Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 355, 358, 364, 365 ЦК України, ОСОБА_4 просила припинити право власності ОСОБА_3 на 35/100 частини житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 з виплатою на користь ОСОБА_3 грошової компенсації у розмірі 230 043 коп.; визнати за нею право власності на 35/100 частини житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_3

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 9 листопада 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_3 на 35/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 з виплатою грошової компенсації в сумі 230 043 грн.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 35/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 24 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Вселено ОСОБА_3 до належної йому 35/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не чинити ОСОБА_3 перешкод у проживанні у житловому будинку АДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив із того, що частка ОСОБА_3 в житловому будинку є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння та визначення порядку користування житловим будинком між співвласниками є неможливим, а припинення частки ОСОБА_3 в житловому будинку не завдасть істотної шкоди його інтересам та членам його сім'ї.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, зазначав наступне.

ОСОБА_3 є власником 35/100 частини житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 на підставі рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2009 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 1999 року та ухвалою Верховного Суду України від 02 липня 2010 року.

Право власності на вказану частину будинку з надвірними спорудами за ОСОБА_3 зареєстровано в КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 25 травня 2011 року.

ОСОБА_4 є власником 65/100 частини житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30 червня 2004 року.

У зазначеному будинку зареєстровані та проживають: ОСОБА_10, її чоловік ОСОБА_9, доньки: ОСОБА_6, ОСОБА_7, син ОСОБА_5, зять ОСОБА_8, онуки: ОСОБА_11, ОСОБА_8

Співвласник ОСОБА_3 зареєстрований у вказаному будинку з 18 лютого 2016 року, однак в ньому не проживає.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи ХНДІСЄ ім. М.С. Бокаріуса від 30 червня 2015 року № 2687/6530 питання стосовно можливості спільного володіння та користування будинком АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не входить до компетенції експерта - будівельника. Провести виділ 35/100 частини будинку АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3, без проведення будівельних робіт неможливо. Вирішення питання стосовно того, чи є 35/100 частини будинку АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3, незначною (по житловому будинку з прибудовою - 21,14 кв. м) не входить до компетенції експерта-будівельника. Ринкова вартість будинку АДРЕСА_1 на грудень 2014 року складає 657 266 грн. Ринкова вартість 35/100 частини будинку АДРЕСА_1 на грудень 2014 року складає 230 043 грн.

Із дослідницької частини експертизи вбачається, що на ідеальну частку ОСОБА_3 - 35/100 частини житлового будинку з прибудовою - припадає 21,14 кв. м, на ідеальну частку ОСОБА_4 - 65/100 частини житлового будинку з прибудовою - припадає 39,26 кв. м. Відповідно до ДБН В.2.2.-15-2005(4.1) при виділі часток кожному із співвласників необхідно влаштувати дві ізольовані квартири з окремими входами, житловими кімнатами не менш ніж 15 кв. м, приміщеннями кухні не менш ніж 7 кв. м, приміщеннями суміщених санвузлів площею не менш ніж 3,8 кв. м. Мінімальна площа виділюваної квартири повинна бути не менш ніж 25,8 кв. м. Ураховуючи об'ємно-планувальне та конструктивне рішення житлового будинку, його розміри, ідеальні частки співвласників, провести виділ 35/100 частини будинку АДРЕСА_1 без проведення будівельних робіт неможливо.

Наведене свідчить про те, що ідеальна частка ОСОБА_3 є незначною, оскільки на неї в житловому будинку з прибудовою припадає 21,14 кв. м, ринкова вартість ідеальної частки ОСОБА_3 в житловому будинку на грудень 2014 року складала 230 043 грн, а її виділ можливий за умови проведенням будівельних робіт.

Крім того, доказів того, що визначити порядок володіння та користування житловим будинком АДРЕСА_1 між його співвласниками: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з урахуванням їх ідеальних часток технічно неможливо, матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що частка ОСОБА_3 в будинку є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння та визначення порядку користування житловим будинком між співвласниками є неможливим, а припинення частки ОСОБА_3 в житловому будинку не завдасть істотної шкоди його інтересам та членам його сім'ї.

Доводи ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_3 не проживає у спірному будинку, оскільки забезпечений іншим житлом, апеляційний суд до уваги не взяв, оскільки із довідки КП "Жилкомсервіс" від 26 травня 2015 року вбачається, що до реєстрації в спірному будинку ОСОБА_3 проживав у квартиріАДРЕСА_2 разом з ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 (4 особи), жила площа квартири складає 40,92 кв. м., а зареєстровано в спірному будинку 3 особи.

Апеляційний суд вважав доведеним те, що ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 чинять перешкоди ОСОБА_3 в користуванні та проживанні в належних йому 35/100 частини будинку, у зв'язку з чим останній змушений був звертатися з відповідною заявою до Київського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, а тому вважав за необхідне вселити ОСОБА_3 в належні йому 35/100 частини будинку та зобов'язати співвласницю ОСОБА_4 та членів її сім'ї: ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, не чинити ОСОБА_3 перешкод у проживанні у будинку.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, підстав для скасування ухваленого ним рішення не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ