Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Веденяпіна О.А., Голубєвої Г.К., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСТОРГ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 у справі № 826/26342/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСТОРГ" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій,-

Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ЯСТОРГ" звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо звернення до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСТОРГ" із письмовим запитом "Про надання пояснень та їх документальне підтвердження" від 25.11.2015 № 29014/10/26-58-15-01-13.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.03.2016 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСТОРГ" направлено письмовий запит "Про надання пояснень та їх документальне підтвердження" від 25.11.2015 № 29014/10/26-58-15-01-13.

В оскаржуваному запиті відповідач посилається на підпункт 16.1.5 пункту 16.1 статті 16, підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункт 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, як на підставу його складання, а також наголошує на тому, що у зв'язку із виявленням фактів, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства позивачу необхідно надати обґрунтовані пояснення та їх документальне підтвердження стосовно здійснення господарських операцій за період листопад 2015 року з контрагентами: приватним підприємством "Торгпродсервіс", товариством з обмеженою відповідальністю "Хостера", приватним підприємством "Боард Пром", приватним акціонерним товариством "Березнівське птахопідприємство", товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось", приватним акціонерним товариством "Птахокомбінат "Бершадський". Також, відповідачем зазначено, що підставою для направлення запиту є ймовірна відсутність факту реального походження товару.

Отже запит містить підстави для його надіслання, перелік інформації яка запитується та перелік документів які пропонується надати. Також, запит містить усі обов'язкові реквізити та печатку контролюючого органу. Разом з тим, запит контролюючого органу не містить зазначення інформації, яка підтверджує підстави надіслання запиту, а саме - на підставі якої податкової інформації виявлені факти, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства.

Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що оскаржувані дії податкового органу зі складання та направлення запиту, не створюють жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінюють стану його суб'єктивних прав, оскільки самі по собі не впливають на його права та обов'язки.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано ПК України (2755-17) та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (1245-2010-п) .

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Згідно з абзацами 6-7 п. 73.3 ст. 73 ПК України письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин, зокрема, коли за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до абз. 14 п. 73.3 ст. 73 ПК України платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

В свою чергу, суд касаційної інстанції зазначає, що питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог платника податків, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому, факт порушення права позивача та, як наслідок, наявність спірних правовідносин потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

Окрім того, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій, що оскаржувані дії податкового органу зі складання та направлення запиту, не створюють жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінюють стану його суб'єктивних прав, оскільки самі по собі не впливають на його права та обов'язки, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Зокрема, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про вжиття відповідачем заходів щодо ініціювання та проведення контрольних заходів відносно позивача та/або інших дій, що мали негативні правові наслідки для господарської діяльності підприємства, його законних прав та інтересів як платника податків у зв'язку з ненаданням відповіді на запит.

Крім того, позивач звільнений від обов'язку надавати відповідь на вказаний запит відповідно до абз. 14 п. 73.3. ст. 73 ПК України.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСТОРГ" відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .