Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Борисенко І.В., Голубєвої Г.К., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС У Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2015 у справі № 804/7496/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбел" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС У Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2015, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбел", визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми "В4" від 13.03.2014 № 0001002202.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на підставі пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України (2755-17) , в порядку статті 76 розділу II Податкового кодексу України (2755-17) проведено камеральну перевірку з питань правомірності формування залишку від'ємного значення та повноти декларування податкових зобов'язань по декларації з ПДВ за січень 2014 року (вх. № 9009033709 від 20.02.2014), за результатами якої складено акт № 19/222/31970823 від 27.02.2014 про порушення пункту 200.4 "а", "б" статті 200 Податкового кодексу України, пп.4.6.7 V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 (z1490-11) , у зав'язку з чим завищено значення рядка 24 податкової декларації з ПДВ за січень 2014 року на суму 1754067 грн.

Згідно результатів перевірки, що відображені в акті від 27.02.2014 відповідачем зазначено, що згідно з поданою ТОВ "Інбел" до Новомосковької ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2014 року (вх.№ 9009033709 від 20.02.2014) та додатками встановлено наступне: залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відображений у рядку 24 складає 1754067 грн. (відповідно до додатку 2 до декларації за січень 2014 року, звітний (податковий період), у якому виникла сума залишку від'ємного значення - травень 2013 року).

Податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2013 року не визнана як податкова. Управлінням податкового аудиту Новомосковської ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Інбел" з питання правильності формування та декларування суми залишку від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 декларації) в декларації по ПДВ за квітень 2013 року та складено акт № 344/221/31970823 від 30.08.2013. За результатами перевірки зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду "рядок 24 декларації" та відповідно винесені податкові повідомлення-рішення форми "В4" від 20.09.2013 № 0001622201, № 0002162201, такі податкові повідомлення-рішенні були оскарженні позивачем в судовому порядку та станом на момент складення акту перебували на розгляді в Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді.

На підставі вищезазначеного акту прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 13.03.2014 № 0001002202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1754067,00 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 у справі № 804/13530/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбел" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задоволений частково:

- визнано протиправними дії відповідача щодо невизнання податкової звітності ТОВ "Інбел", поданої 20.09.2013, 30.09.2013 та 01.10.2013;

- скасовано рішення відповідача, оформлені листами від 20.09.2013 № 3552/10/18.0-26, від 02.10.2013 № 4179/10/04-08-15-01-06, від 03.10.2013 № 4236/10/04-08-15-01-06 про невизнання податкових декларацій та уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість податковою звітністю ТОВ "Інбел", поданих 20.09.2013, 30.09.2013 та 01.10.2013;

- визнано податкову звітність ТОВ "Інбел" з податку на додану вартість з додатками до неї та реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, поданою у день фактичного отримання її органом державної податкової служби, тобто 20.09.2013, 30.09.2013 та 01.10.2013 відповідно;

- визнано протиправним та скасовано наказ відповідача № 287 від 01.10.2013 "Щодо організації проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Інбел".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, з чим погодився апеляційний суд, що сума неузгодженого податкового зобов'язання правомірно не врахована платником податку до моменту її узгодження при розрахунку податкових зобов'язань, податкового кредиту, визначення від'ємного значення та бюджетного відшкодування податку на додану вартість наступного податкового звітного періоду.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.54.3.2. п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 54.1. статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 54. 5 статті 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Виходячи з положень пункту 56.18. статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

При цьому, відповідно до вимог пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Зазначене кореспондується також із змістом податкового повідомлення-рішення за формою "В4", форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236 (z2135-12) , в якому зазначається, що протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання цього податкового повідомлення-рішення (при проведенні процедури адміністративного або судового оскарження - протягом десяти календарних днів, що настають за днем її закінчення), частина суми від'ємного значення податку на додану вартість, яка була врахована у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, зменшується у картці особового рахунка платника податків, що ведеться в органі державної податкової служби.

Вказаними положеннями чітко обумовлено, що фактичне зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування у разі судового оскарження відбувається лише за наслідками розгляду відповідної судової справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зменшення залишку від'ємного значення стали висновки акту № 344/221/31970823 від 30.08.2013 попередньо проведеної документальної позапланової виїзної перевірки, однак на момент винесення рішення, що оскаржується, грошові зобов'язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями № 0002162201 та № 0001622201 від 20.09.2013, які прийняті на підставі акту № 344/221/31970823 від 30.08.2013 були неузгодженими, що, в свою чергу, є підтвердженням відсутності підстав для зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відхилити.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .