головуючого Дем'яносова М.В., суддів: Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ситнік О.М., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до державного підприємства "Адміністрація морських портів України", треті особи: Міністерство інфраструктури України, первинна профспілкова організація державного підприємства "Адміністрація морських портів України", ОСОБА_6, про визнання недійсним наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, визнання недійсним запису у трудовій книжці, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 9 листопада 2015 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що вона працювала на посаді провідного юрисконсульта відділу договірної роботи служби з організації закупівель та здійснення договірної роботи державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "Адміністрація морських портів України").

7 квітня 2015 року ДП "Адміністрація морських портів України" було видано наказ № 111-к 3-1 "Про припинення трудового договору", згідно з яким її було звільнено з посади юрисконсульта відділу договірної роботи служби з організації закупівель та здійснення договірної роботи з 6 квітня 2015 року на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці.

Позивач ОСОБА_5 вважала своє звільнення незаконним, а тому просила визнати недійсним наказ ДП "Адміністрація морських портів України" від 7 квітня 2015 року № 111-к 3-1 "Про припинення трудового договору"; поновити її на посаді провідного юрисконсульта відділу договірної роботи служби організації закупівель та здійснення договірної роботи ДП "Адміністрація морських портів України"; визнати недійсним запис № 18 у трудовій книжці про звільнення її на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з відмовою продовжувати роботу внаслідок зміни істотних умов праці; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та 30 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 9 листопада 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення у справі про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення не відповідають цим вимогам.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідно до наказу від 1 липня 2013 року № 66-П ОСОБА_5 з 2 липня 2013 року була прийнята на роботу у ДП "Адміністрація морських портів України" на посаду заступника начальника відділу по роботі з персоналом, організації праці та заробітної плати за переведенням з Міністерства інфраструктури України.

Згідно з наказом від 24 вересня 2013 року № 133-П позивач була переведена на посаду старшого інспектора відділу по роботі з персоналом служби управління персоналом.

Відповідно до наказу від 24 лютого 2014 року № 83-П ОСОБА_5 була переведена на посаду провідного юрисконсульта відділу договірної роботи служби з організації закупівель та здійснення договірної роботи.

Також встановлено, що 23 січня 2015 року головою ДП "Адміністрація морських портів України" було видано наказ № 18-К "Про зміни в організації виробництва і праці та зміну істотних умов праці працівників". Вказаний наказ був прийнятий з метою оптимізації управлінської діяльності апарату управління ДП "Адміністрація морських портів України" та забезпечення належної організації управління відокремленими підрозділами з найбільш наближеного до них регіону України, створення умов для підвищення продуктивності праці працівників апарату управління ДП "Адміністрація морських портів України" шляхом розміщення їхніх робочих місць у приміщеннях, закріплених за ДП "Адміністрація морських портів України" у м. Одесі, а також забезпечення економного та раціонального використання матеріальних і фінансових ресурсів підприємства.

Як вбачається зі змісту наказу, в апараті управління ДП "Адміністрація морських портів України" вирішено провести зміни в організації виробництва і праці шляхом переведення підрозділів та робочих місць працівників апарату управління ДП "Адміністрація морських портів України" служби організації закупівель та здійснення договірної роботи й інспектора з запобігання і протидії корупції, які розміщуються в орендованих приміщеннях по просп. Перемоги, 14 у м. Києві, до приміщень будівлі ДП "Адміністрація морських портів України" по вул. Ланжеронівська, 1 у м. Одеса.

У зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці (п. 1 оскаржуваного наказу) було вирішено перенести робочі місця, які розташовані за адресою: просп. Перемоги, 14, м. Київ, до приміщень будівлі ДП "Адміністрація морських портів України" за адресою: вул. Ланжеронівська, 1, м. Одеса.

Відповідно до наказу на службу управління персоналом було покладено обов'язок ознайомити під особистий підпис всіх працівників служби з організації закупівель та здійснення договірної роботи та інспектора з запобігання і протидії корупції, робочі місця яких за посадами визначені за адресою: просп. Перемоги, 14, м. Київ, з цим наказом та повідомленням про наступну зміну істотних умов, а у разі незгоди працівників від продовження роботи в нових умовах праці - здійснити заходи з припинення трудового договору згідно із законодавством.

На виконання п. 3 наказу ДП "Адміністрація морських портів України" від 10 лютого 2015 року № 18-К ОСОБА_5, яка працювала на посаді провідного юрисконсульта відділу договірної роботи служби організації закупівель та здійснення договірної роботи, була ознайомлена з наказом під особистий підпис 10 лютого 2015 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КЗпП України, ч. 3 ст. 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

Згідно з п. 6 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Установлено, що ОСОБА_5 була членом виборного профспілкового органу. 10 березня 2015 року начальник служби управління персоналом ДП "Адміністрація морських портів України" направив на адресу первинної профспілкової організації ДП "Адміністрація морських портів України" подання про надання згоди на звільнення з роботи провідного юрисконсульта відділу договірної роботи служби з організації закупівель та здійснення договірної роботи ДП "Адміністрація морських портів України" ОСОБА_5 на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з відмовою від продовження роботи через зміну істотних умов праці.

Листом від 23 березня 2015 року № 14 первинна профспілкова організація ДП "Адміністрація морських портів України" повідомила відповідача про те, що подання є необґрунтованим, оскільки до профспілки подання надійшло менш ніж за два місяці до звільнення позивача з роботи, а також оскільки на даний час оскаржується в суді наказ ДП "Адміністрація морських портів України" від 23 січня 2015 року № 18-К "Про зміни в організації виробництва і праці та зміну істотних умов праці працівників", у зв'язку з цим відсутні підстави для звільнення провідного юрисконсульта відділу договірної роботи служби з організації закупівель та здійснення договірної роботи ДП "Адміністрація морських портів України" ОСОБА_5 за п. 6 ст. 36 КЗпП України, тому профспілка не надає згоди на звільнення останньої з роботи.

Не зважаючи на це наказом ДП "Адміністрація морських портів України" від 7 квітня 2015 року № 111-к 3-1 "Про припинення трудового договору" провідного юрисконсульта відділу договірної роботи служби з організації закупівель та здійснення договірної роботи ДП "Адміністрація морських портів України" ОСОБА_5 було звільнено на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Встановивши вищезазначені обставини у справі, суди дійшли висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову ОСОБА_5 виходячи із того, що відмова первинної профспілкової організації ДП "Адміністрація морських портів України" у наданні згоди на звільнення позивача за п. 6 ст. 36 КЗпП України, викладена у листі від 23 березня 2015 року № 14, є необґрунтованою.

Однак такий висновок судів свідчить про неповне з'ясування всіх обставин у справі та без належної оцінки і перевірки доводів позивача ОСОБА_5, на які вона посилалася як на підставу подання даного позову до суду, суди дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позову та незастосування до даних правовідносин ст. 252 КЗпП України у зв'язку з необґрунтованою відмовою профспілкової організації.

Таким чином, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди залишили поза увагою вищенаведене, а тому оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені як місцевим, так і апеляційним судами, тому рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 9 листопада 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.