Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Веденяпіна О.А., Голубєвої Г.К., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєнтус Ресурс" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016 у справі № 810/5893/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєнтус Ресурс" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,-

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вєнтус Ресурс" звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило зобов'язати Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області внести зміни до інтегрованої картки особового рахунку по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (501404000058) шляхом відображення сплати сум акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів за платіжним дорученням № 1067 від 04.09.2015 у розмірі 20490,00 грн., спрямоване на сплату сум акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів (код 10440000).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою сплати акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів позивачем 04.09.2015 було сформовано та подано до ПАТ "Банк "Національні інвестиції" платіжне доручення № 1067 на суму 20490,00 грн. з призначенням платежу "*101;38927250;14040000; Сплата акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів". ПАТ "Банк "Національні Інвестиції" прийняв вищевказане платіжне доручення на виконання 04.09.2015, що підтверджується відтиском штампу банка.

Листом № 35-14/2908 від 07.09.2015 ТОВ "Вєнтус Ресурс" повідомило ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про сплату зобов'язання з акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів згідно платіжного доручення № 1067 від 04.09.2015 у розмірі 20490,00 грн. Вказаний лист ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області отримала 07.09.2015.

Разом з цим, як вбачається з витягу з інтегрованої картки ТОВ "Вєнтус Ресурс" з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, сума сплаченого позивачем податку у розмірі 20490,00 грн. згідно платіжного доручення № 1067 від 04.09.2015 у картці відображена не була.

ПАТ "Банк "Національні інвестиції" кошти у відповідному розмірі за платіжним дорученням від 04.09.2015 № 1067 до Державного бюджету України не перерахував.

Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що можливе прийняття відповідачем на підставі даних інтегрованих карток рішень, якими будуть порушені права позивача, не свідчить про наявність права, яке підлягає захисту, оскільки захисту підлягає тільки порушене право, а не ймовірно порушене у майбутньому.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

В силу вимог пункту 1.30 статті 1, пункту 22.1 статті 22, пункту 8.1 статті 8, пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане, в тому числі, з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань.

Згідно приписів пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) , з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відтак, направлення позивачем до свого банку належним чином оформлених платіжних вимог на оплату податкових платежів (при наявності необхідної кількості коштів на рахунку) є належними та необхідними діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання.

У свою чергу, механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків та інших платежів, визначений у Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 765 (z0217-14) та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 217/24994 (z0217-14) (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 3 розділу 1 Порядку інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.

Приписами пункту 4 розділу 1 Порядку передбачено, що облік податків, зборів та єдиного внеску ведеться підрозділами Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників, державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднаних державних податкових інспекцій відповідно до функціональних повноважень.

Зі змісту пункту 1 розділу 2 Порядку вбачається, що інтегровані картки платників відкриваються територіальними органами Міндоходів за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску.

Пунктом 1 розділу 4 Порядку передбачено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників територіальні органи Міндоходів проводять оперативний облік надходжень: за податками, зборами, митними платежами на підставі документів, визначених Порядком взаємодії органів Міністерства доходів і зборів України та органів Державної казначейської служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 4 грудня 2013 року № 760/1031, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 грудня 2013 року за № 2193/24725 (z2193-13) .

Згідно з пунктом 5 розділу 4 Порядку дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Таким чином, з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету контролюючі органи відкривають платнику податків інтегровані картки, за якими відображається стан розрахунків платника з бюджетом. Відомості про сплату податкових зобов'язань платниками податків обліковуються у таких картках за даними електронних реєстрів розрахункових документів. А умовою, з якою законодавство пов'язує відображення в інтегрованій картці платника факту надходження грошових коштів в рахунок сплати податкового зобов'язання є отримання від Державної казначейської служби України підтвердження про зарахування грошових коштів на відповідний рахунок.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача вносити зміни до інтегрованої картки особового рахунку по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів лише за умови наявності платіжного доручення № 1067 від 04.09.2015.

Поряд з цим є правові підстави вважати правильним висновок судів про те, що облік платежів в інтегрованій картці платника за своєю юридичною природою не є тими діями суб'єкта владних повноважень, які породжують для позивача будь-які правові наслідки чи встановлюють будь-який обов'язок. Облік платежів в інтегрованій картці платника є реалізацією контролюючим органом власних функцій та повноважень щодо контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

У свою чергу дії з внесення до інтегрованої картки даних про надходження платежів є службовою діяльністю працівників податкового органу на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу та не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цих картках інформація є службовою та використовується податковими органами для обліку платежів в автоматичному режимі з метою здійснення податкового контролю.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушено відповідачем саме в спірних публічно-правових відносинах.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами.

Відтак суди зробили обґрунтований висновок, що можливе прийняття відповідачем на підставі даних інтегрованих карток рішень, якими будуть порушені права позивача, не свідчить про наявність права, яке підлягає захисту, оскільки захисту підлягає тільки порушене право, а не ймовірно порушене у майбутньому. Оскільки така позовна вимога спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, які на час розгляду справи судами не були порушені, відповідно є заявленою передчасно.

Підсумовуючи викладене в сукупності, суди першої та апеляційної інстанцій, повно встановивши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надавши їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин, дійшли правильного висновку про наявність законних підстав для відмови у позові, що є підставою відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України для залишення ухвалених судових рішень без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєнтус Ресурс" залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016 - без змін.

2. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .