Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Веденяпіна О.А., Голубєвої Г.К., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2016 у справі № 809/4374/15 за позовом ОСОБА_1 до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.12.2015 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 45412-17 від 30.06.2015 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2016 у даній справі, скасована постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.12.2015 та прийнято нове рішення про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 45412-17 від 30.06.2015.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з інформації Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Коломиї, Коломийського, Городенківського та Снятинського районів при УДАІ УМВС в Івано-Франківській області від 29.07.2015 № 899, за ОСОБА_1 зареєстрований автомобіль LEXUS LX 570 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з об'єм двигуна 5670 см3, кузов НОМЕР_2.

Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Івано-Франківській області 30.06.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення № 45412-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із сплати транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн.

Згідно довідки Слідчого відділу Івано-Франківського МВ УМВС від 30.05.2013 № 5245 за заявою позивача про викрадення автомобіля LEXUS LX 570 2011 року випуску, розпочато досудове розслідування в межах кримінального провадження № 12013090010001787.

Згідно довідки ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 02.12.2015 позивач отримала суму страхового відшкодування в розмірі 652854,56 грн. внаслідок викрадення автомобіля за договором страхування автомобіля LEXUS LX 570 2011 року випуску, укладеного ПрАТ "АСК ІНГО Україна". ПрАТ "АСК ІНГО Україна" своїм правом одержання права власності на застраховане рухоме майно - автомобіль LEXUS LX 570 2011 року випуску, не скористалося. Викрадений автомобіль LEXUS LX 570 2011 року випуску, не знято в органах реєстрації внутрішніх справ.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі інформації про належний позивачу автомобіль, яка наявна у органів внутрішніх справ діяв на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції мотивував рішення тим, що позивачу неправомірно визначено транспортний податок з урахуванням викрадення невідомими особами автомобіля, що належав йому на праві власності.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно вимог пп.пп. 267.1.1, 267.1.2 п. 267.1, п. 267.4, пп. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

З огляду на зміст наведених приписів, випливає беззаперечний висновок, що платник транспортного податку повинен мати, в першу чергу, зареєстрований в Україні власний легковий автомобіль, який і є об'єктом оподаткування.

Отже, наявність лише факту державної реєстрації автомобіля не може бути окремою підставою для покладання на позивача обов'язку зі сплати податку, за умови, що автомобіль вибув з володіння власника внаслідок викрадення.

Водночас, згідно п. 45 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (1388-98-п) , зняття з обліку транспортних засобів без їх огляду уповноваженою особою Державтоінспекції можливе лише внаслідок вибракування (знищення) цих транспортних засобів. В такому випадку до підрозділів Державтоінспекції здаються номерні знаки та реєстраційні документи на такий транспортний засіб.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до пункту 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області відхилити.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2016 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .