Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Веденяпіна О.А., Голубєвої Г.К., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Древній Рим" на постанову та ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2016 Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 у справі № 826/15912/15 за позовом Приватного підприємства "Древній Рим" до Державної фіскальної служби України третя особа Державна податкова інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання дій протиправними,-

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016, відмовлено у задоволенні позовних вимог, з урахуванням їх уточнення, про визнання протиправною відмову Державної фіскальної служби України у реєстрації податкових накладних №12, 13, 14, 15 від 30.06.2015 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення, у вигляді електронного файлу, 14.07.2015 направив на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкові накладні від 30.06.2015 №№ 12, 13, а податкові накладні від 30.06.2015 №№ 14, 15 - 15.07.2015.

Відповідачем податкові накладні не були прийняті у зв'язку з виявленою помилкою, а саме - "Сума ПДВ в документі не може перевищувати суму ліміту на рахунку ПДВ продавця".

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що починаючи з 01.07.2015 платник податку зобов'язаний був дотримуватись вимог п. 200-1.3 Податкового кодексу України (2755-17) при реєстрації податкових накладних, які, в свою чергу, складені до 01.07.2015, але направлені на реєстрацію після 01.07.2015. Отже, відмова відповідача в даному випадку є правомірною та такою, що ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд апеляційної інстанції погодився з вищенаведеними висновками суду першої інстанції, але додатково відзначив про те, що в період з 01.07.2015 по 04.08.2015 реєстрація податкових накладних була обмежена реєстраційним лімітом та не залежала від дати складення податкових накладних. З 04.08.2015 у позивача виникло право повторного подання відповідачу незареєстрованих податкових накладних від 30.06.2015 для їх реєстрації без обмеження розмірів ПДВ, зазначених у них, сумою податку, обчисленою за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України. При цьому, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" від 16.07.2015 № 643-VIII (643-19) також скориговано відповідальність платника податку за несвоєчасність реєстрації цих ПН у вигляді викладення абзацу першого пункту 35 підрозділу 2 розділу XX ПК України (2755-17) в такій редакції: "Норми пункту 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу не застосовуються при порушенні термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених до 1 жовтня 2015 року".

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2001.3 Податкового кодексу України (2755-17) платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (?Накл), обчислену за такою формулою: ?Накл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ, де:

?НаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

?Митн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України;

?ПопРах - загальна сума поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунку платника;

?НаклВид - загальна сума податку за виданими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

?Відшкод - загальна сума податку, заявлена платником до бюджетного відшкодування з урахуванням сум коригувань, проведених за результатами перевірок;

?Перевищ - загальна сума перевищення податкових зобов'язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Показники формули, визначеної цим пунктом, обраховуються з 1 липня 2015 року. Під час обрахунку показників ?НаклОтр та ?НаклВид також використовуються розрахунки коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року, що підлягали наданню покупцям - платникам податку. Для обрахунку показників ?НаклОтр, ?НаклВид та ?Митн використовуються документи (податкові накладні, розрахунки коригування, митні декларації, аркуші коригування та додаткові декларації), складені починаючи з 1 липня 2015 року.

Зміст наведених норм дає підстави для беззаперечного висновку, що платник податку, реалізуючи право на реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних починаючи з 01 липня 2015 року, зобов'язаний дотримуватись порядку реєстрації податкових накладних, регламентованому п. 2001.3 Податкового кодексу України (2755-17) .

Згідно п. 35 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (2755-17) період з 1 лютого 2015 року до 1 липня 2015 року є перехідним періодом, протягом якого реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється без обмеження сумою податку, обчисленою за формулою, визначеною пунктом 2001.3 статті 2001 цього Кодексу. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" від 16.07.2015 № 643-VIII (643-19) пункт 35 підрозділу 2 розділу XX доповнено новим абзацом, згідно якого починаючи з четвертого робочого дня після дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" (643-19) реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних/розрахунків коригування, складених до 1 липня 2015 року, здійснюється без обмеження сумою податку, обчисленою за формулою, визначеною пунктом 2001.3 статті 2001 цього Кодексу.

Оскільки в період з 01.07.2015 по 04.08.2015 реєстрація податкових накладних була обмежена реєстраційним лімітом, відтак суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність дій податкового органу при неприйнятті податкових накладних, направлених 14.07.2015 на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних, без дотримання вимог п. 2001.3 Податкового кодексу України (2755-17) .

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови в позові.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Древній Рим" відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .