розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Макишинської сільської ради Городнянського району Чернігівської області про визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним, визнання права власності на частину житлового будинку за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 27 лютого 2013 року,

У листопаді 2011 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 6 листопада 2006 року Макишинською сільською радою Городнянського району Чернігівської області, при видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а саме будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_6, було порушено їх майнові права.

Позивачі вказували про те, що спірний будинок належить до типу колгоспних, оскільки введений до експлуатації до набрання чинності Закону України "Про власність" (697-12) . На час видачі вищевказаного свідоцтва про право власності на нерухоме майно у будинку були зареєстровані і постійно проживали вони та ОСОБА_6, а у червні 1999 року вироком Городнянського районного суду Чернігівської області ОСОБА_6 було засуджено за ч. 2 ст. 165 КК України.

Зазначали про те, що на підставі вироку суду відділом державної виконавчої службибуло описано майно ОСОБА_6, у тому числі, спірний житловий будинок. Проте, за клопотанням ОСОБА_5 рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 16 травня 2000 року виключено з акту опису відділу державної виконавчої служби майно - ѕ частини будинку на її користь. Крім того, ОСОБА_5 сплатила відділу державної виконавчої службиборг ОСОБА_6за ј частину вказаного будинку у розмірі 1 250 грн.

З урахуванням наведеного ОСОБА_4, ОСОБА_5 просили суд визнати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 6 листопада 2006 року недійсним, визнати за ОСОБА_4 право власності на ѕ частини та за ОСОБА_5 право власності на ј частини будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 28 грудня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 27 лютого 2013 року рішення районного суду скасовано. Позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 від 6 листопада 2006 року, виданого на ім'я ОСОБА_6 Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1. У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2016 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Макишинської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким їх позов задовольнити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й частково задовольняючи позов ОСОБА_5 та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що майном колгоспного двору є майно, придбане до 15 квітня 1991 року, спірний житловий будинок був придбаний ОСОБА_6 24 січня 1992 року, тобто після набрання чинності Закону України "Про власність" (697-12) , від так він не належав сторонам на праві власності як майно колгоспного двору, що також відповідає роз'ясненням, викладеним у п. 6 постанови Пленум Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (v0020700-95) .

Крім того, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що відповідно до ст. ст. 22, 28 КпШС України, чинного на час спірних правовідносин, ОСОБА_5 має право на Ѕ частину спірного будинку, оскільки вказане нерухоме майно було придбано та оформлено право власності на ОСОБА_6, як на одного з подружжя, в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, унаслідок чого зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Отже, ОСОБА_4. не надала належних та допустимих доказів, що є її процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України), щодо належності їй частини зазначеного вище нерухомого майна.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ