Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,

при секретарі Бовкуні В.В.,

за участю представника відповідача Прокопчука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2015 року

у справі № 816/1384/15

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Орлі"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Орлі" звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0000132302 від 02.12.2014.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2015, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2015, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України" у розмірі 1 909 942,87 грн., з яких: 1 527 954,30 грн. за основним платежем та 381 988,57 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про заміну Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області її правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, дійшла висновку щодо обґрунтованості поданого клопотання та наявності підстав для його задоволення.

Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, складено акт № 6805/16-01-22-08/22620565 від 19.11.2014, в якому зафіксовано порушення: ст. 1, ст. 29, ст. 31 Закону України "Про страхування", п. п. 1, 2 ст. 215, п. 5 ст. 203, ст. 216 Цивільного кодексу України, п. 137.14 ст. 137, пп. 156.1.1 п. 156.1 ст. 156 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на прибуток від страхової діяльності за 2013 рік на загальну суму 286 491,43 грн.; пп. 156.1.1 п. 156.1 ст. 156 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток від страхової діяльності за 2012 рік на загальну суму 28 330,10 грн.; пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 137.10 п. 137, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток від діяльності не пов'язаної із страховою за 2012 та 2013 роки на загальну суму 1 831 318,66 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки відповідачем 02.12.2014 прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000132302 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України" у розмірі 1 966 446,66 грн., в т.ч.: 1 573 157,33 грн. основного платежу та 393 289,33 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ПрАТ "АСК "ІнтерТрансПоліс" укладено договір факультативного перестрахування (ретроцесії) від 27.06.2013 № 01/27.06.13, предметом якого є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, переданих (прийнятих) Сторонами на факультативній (необов'язковій) основі по договорах факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права та обов'язки сторін при укладенні, виконанні і припиненні договорів факультативного перестрахування (ретроцесії). Під ризиком (страховим ризиком) розуміється визначена подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності і випадковості настання. Під передачею ризику в перестрахування розуміється страхування одним Страховиком на визначених договором факультативного перестрахування (ретроцесії), договором перестрахування (далі - конкретний договір перестрахування) умовах ризику виконання своїх зобов'язань перед Страхувальником в іншого Страховика.

В ході виконання договору ретроцесії позивач уклав ряд договорів перестрахування (ковер-ноти), а саме: від 27.06.2013 № 01/2013, від 28.08.2013 № 02/2013, від 03.12.2013 № 03/2013, від 12.12.2013 № 04/2013.

Виписками з рахунків з відмітками банківської установи, підтверджено, що розрахунки за вищезазначеними ковер-нотами здійснювались у безготівковій формі.

Висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що договори перестрахування укладені на необґрунтовано короткі терміни, при цьому відбулось погіршення стану страхувальника (ТОВ "Сінтез Ресурс") за рахунок укладення договору страхування (задекларовано від'ємне значення об'єкту оподаткування) та фактичну неможливість страховика (ПрАТ "АСК "ІнтерТрансПоліс") нести відповідальність згідно з умовами договору від 27.06.2013 № 01/27.06.13, з посиланням на здійснення операцій між позивачем та вказаним контрагентом в межах діяльності, відмінної від страхової, та, як наслідок, здійснення господарської діяльності лише з метою проведення транзитних фінансових операцій та спрямованість на надання податкової вигоди для третіх осіб та нікчемністю таких операцій відповідно до положень ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності віднесення позивачем у 2013 році страхових платежів на суму 9 549 714,37 грн., які надійшли у вигляді перестрахових платежів від ПрАТ "АСК "ІнтерТрансПоліс" згідно договору від 27.06.2013 № 01/27.06.13 до доходів від здійснення страхової діяльності; укладення договору перестрахування № 01/27.06.13 та ковер-нотів № 01/2013 - 04/2013 відбулося до дати (17.03.2014) порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ "АСК "ІнтерТрансПоліс" та дати (27.03.2014) анулювання ліцензії ПрАТ "АСК "ІнтерТрансПоліс"; навіть у випадку анулювання ліцензії та порушення справи про банкрутство ПрАТ "АСК "ІнтерТрансПоліс" не звільнялось від обов'язку нести відповідальність за укладеним договором страхування з ТОВ "Сінтез Ресурс", а отже дані обставини не могли бути підставою для визнання договору перестрахування № 01/27.06.13 нікчемним; безпідставності посилань податкового органу на недійсність договорів перестрахування, у зв'язку з відмінністю стану ПрАТ "АСК "ІнтерТрансПоліс" від "основного" на момент укладення договорів, оскільки в розумінні ст. ст. 203, 204, 215 Цивільного кодексу України це не є підставою для визнання їх недійсними; необґрунтованості посилань податкового органу на нікчемність договору перестрахування з огляду на відсутність відмітки про його реєстрацію в Нацкомфінпослуг, оскільки відсутність такої відмітки ніяким чином не впливає на обов'язки сторін за договором та у відповідності до чинного законодавства не є підставою для визнання такого договору недійсним; крім того відповідальність з приводу реєстрації договорів покладена на ПрАТ "АСК "ІнтерТрансПоліс"; інших належних та допустимих доказів в підтвердження недійсності договору від 27.06.2013 № 01/27.06.13 та/або ковер-нотів, укладених на його підставі, відповідачем не надано.

Колегія суддів з такими висновками судів не погоджується, враховуючи наступне.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі ст. 12 цього Закону перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до п. 137.14 ст. 137 Податкового кодексу України датою збільшення доходів від страхової діяльності є дата виникнення відповідальності платника податку - страховика перед страхувальником за укладеним договором, що випливає з умов договорів страхування/перестрахування незалежно від порядку сплати страхового внеску, визначеного у відповідному договорі (крім довгострокових договорів страхування життя та інших договорів страхування, укладених на строк більше одного року, договорів страхування, укладених відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" (1057-15) ).

Проте, вирішуючи спір щодо правомірності формування доходу по страховій діяльності, суди першої та апеляційної інстанцій обмежились посиланням на наявність первинних документів по договорам з вищенаведеним контрагентом, не дослідивши при цьому наявності ділової мети та подальшого отримання економічного ефекту за наслідками укладення та виконання договорів від 27.06.2013 № 01/27.06.13 та від 27.06.2013 № 01/2013, від 28.08.2013 № 02/2013, від 03.12.2013 № 03/2013, від 12.12.2013 № 04/2013.

Відхиляючи доводи податкового органу щодо нікчемності укладених спірних правочинів, судами не перевірено необхідності укладення таких договорів, з огляду на короткий термін дії страхування/перестрахування, а також не досліджено питання можливості реальності здійснення господарських операцій за спірними договорами.

Враховуючи наведене, межі перегляду, колегія суддів вважає, що у відповідності до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі в частині задоволення позовних вимог підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідній частині.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, встановити питання можливості фактичного виконання договорів та наявності економічних наслідків їх укладення, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області - задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2015 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132302 від 02.12.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України" у розмірі 1 909 942,87 грн., з яких: 1 527 954,30 грн. за основним платежем та 381 988,57 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Справу направити в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.