розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Миколаївської митниці ДФС України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, визнання нечинною та скасування картки відмови, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" звернулось до суду з позовом до Миколаївської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення від 24.12.2014 № 504000003/2014/000066/1, визнання нечинною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 24.12.2014 № 504010000/2014/00027.

Позовні вимоги мотивовано тим, що митницею протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товару (гідроксит натрію), що ввозився на територію України, прийняте необґрунтоване рішення щодо її коригування.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року, позов задоволено: визнано протиправним і скасовано рішення Миколаївської митниці Міндоходів від 24.12.2014 № 504000003/2014/000066/1; визнано нечинною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 24.12.2014 № 504010000/2014/00027.

У поданій касаційній скарзі Миколаївська митниця ДФС України із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.04.2013 між позивачем та ВАТ "Єдіная торговая компанія" РФ укладено зовнішньоекономічний контракт № RF/RD/79-13/11-M, відповідно до якого ВАТ "Єдіная торговая компанія" взяло на себе зобов'язання здійснити позивачу поставку товару - гідроксиду натрію в обсязі 5917,00 т. за ціною 275,00 доларів США за тонну на загальну суму 1627175,00 доларів США.

З метою розмитнення зазначеного товару позивачем 22.12.2014 подано митному органу електронну митну декларацію № 504010000/2014/003341 щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товару гідроксид натрію із заявленою митною вартістю за основним методом оцінки за ціною контракту.

Для підтвердження митної вартості товару позивачем надані: контракт від 01.04.2013, специфікація від 18.11.2014 № 22, інвойс від 10.12.2014 № SК-06, накладні СМГС АЦ114904, АЦ114905, АЦ114906, АЦ114907 АЦ114908, АЦ114909 від 11.12.2014 на підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю, сертифікати походження товару RUUА 4006003643 від 10.12.2014 року, паспорта якості.

У зв'язку з тим, що подані документи не містили усіх даних на підтвердження числових значень складових митної вартості, митним органом від декларанта додатково витребувано:

- бухгалтерської документації щодо оплати складових митної вартості (страхування) страховий поліс, банківські документи про здійснення оплати за оцінюваний товар, щодо формування ціни товару з обґрунтуванням зниження ціни товару на 40 доларів США;

- висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором ( угодою, контрактом) про поставку товарів митна вартість яких визначається.

Листом від 23.12.2014 № 498101-10 на вимогу митного органу позивачем надані наступні документи: 1) платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 17.12.2014 № 5801; 2) біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing за останні 4 тижні, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та Специфікації датовані 24.10.2014, 31.10.2014, 07.11.2014, 14.11.2014.

За наслідком поданих позивачем документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 24.12.2014 № 504000003/2014/000066/1, яким митну вартість задекларованого позивачем товару (гідроксиду натрію) визначено за резервним методом на рівні 490 дол. США за тонну.

Також, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 24.12.2014 № 504010000/2014/00027.

Вважаючи зазначені рішення митного органу протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності рішення митного органу про коригування митної вартості товару та картки відмови як таких, що прийняті безпідставно, за наявності факту надання декларантом митниці достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені у частині четвертій цієї статті документи.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що необхідність витребування від декларанта додаткових документів обґрунтована наявністю у поданих документах неповних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: ненадання повних відомостей щодо ціни товару, зазначеної у пункті 2.3 контракту віл 01.04.2013 № RF/RD/79-13/11-M, та відсутність відомостей про вартість страхування товару.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо недоведеності з боку митного органу у спірних правовідносинах наявності підстав для витребування додаткових документів, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2.3 контракту від 01.04.2013 № RF/RD/79-13/11-M (мовою оригіналу) "цена на товар за одну тонну в пересчете на 100% основного вещества рассчитывается по формуле: FOB MED Low минус 40 долларов США, где FOB MED Low - средняя котировка FOB MED Low, публикуемая агентством ICIS, рассчитанная на основании ICIS pricing Caustic Soda (Europa, Mediterranean) weekly report за предшествующую периоду отгрузки два месяца с 21 числа первого месяца по 20 число второго месяца".

За змістом пункту 2.1 контракту від 01.04.2013 № RF/RD/79-13/11-M ціна визначається на умовах CPT ст. Жовтнева (Інкотермс 2010).

Колегія суддів вказує на необґрунтованість посилання відповідача на розбіжності у зазначенні умов, на яких здійснюється поставка товару (CPT), та умов, по середній вартості яких визначається ціна товару як на підставу для витребування додаткових документів.

Так, відповідно до статей 189, 190 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Як вбачається з умов контракту від 01.04.2013 № RF/RD/79-13/11-M сторони домовилися, що ціна на товар за 1 тонну визначається на рівні FOB MED Low мінус 40 долларов США. При цьому, сторони дійшли згоди, що зазначена ціна є ціною на умовах CPT, тобто включає у себе, у тому числі, і транспортні витрати до місця призначення.

Відповідно до частини другої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Митним органом у спірних правовідносинах не обґрунтовано наявності обмежень, які унеможливлюють визначення митної вартості за ціною договору, зокрема, той факт, що продавець та покупець є пов'язаними особами і їх зв'язок вплинув на ціну товару.

Колегія суддів також вказує на необґрунтованість посилання митного органу на положення статті VII Генеральна угода з тарифів і торгівлі (995_264) (ГАТТ 1947), відповідно до якої оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. При цьому, під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Так, відповідно до вступного коментарю до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року (981_011) , первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1.

Статтею 1 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, визначено, що митна вартість імпортних товарів є контрактною вартістю, тобто ціною, фактично сплаченою або що підлягає сплаті за товари, коли вони продаються на експорт до країни імпорту, скоригованою відповідно до положень статті 8 за певних, визначених у статті 1 умов.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявлена позивачем митна вартість базувалася на контрактній вартості, що відповідає вимогам Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року (981_011) .

Також колегія суддів вказує на необґрунтованість посилання митного органу як на підставу для витребування додаткових документів на відсутність інформації щодо вартості страхування товару, оскільки умови поставки CPT не передбачають зобов'язань покупця зі страхування товару.

Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що надані декларантом документи не містили розбіжностей або ознак підробки та вказано, що митницею не надано суду доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

З урахуванням викладеного, позиція судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішення про коригування митної вартості від 24.12.2014 № 504000003/2014/000066/1 та винесеної на підтаві неї картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 24.12.2014 № 504010000/2014/00027, є обґрунтованою.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами попередніх інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС України залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку статей 235 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.