Суддя Вищого адміністративного суду України Донець О.Є., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить:

- визнати неправомірними дії чи бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яка не вжила заходів для належної перевірки викладених фактів та обставин ознак дисциплінарного проступку судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Головко О.В та не вказала дату скарги, яку не взяла до провадження;

- зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України відкрити дисциплінарне провадження стосовно судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Головко О.В.;

- стягнути за рахунок Державного бюджету на його користь в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди діями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в сумі 30000,00 грн.;

- скасувати ухвалу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 26.05.2016 року № 8вк-9875\16;

- зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України додержуватися і правильно застосовувати статті 1, 22, 55, 68 Конституції України, норми частин 1, 2, 8 статті 11 Закону України "Про державну службу", статті 7 Закону України "Про звернення громадян" при прийнятті рішень згідно скарги позивача від 11.12.2015 року та письмово повідомити про місце, день і час, коли скарга від 11 12.2015 року буде розглянута по суті;

- визнати дії чи бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили статей 1, 3, 6, 8, 22, 32, 34, 55, 68 Конституції України та Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , Закону України "Про інформацію" (2657-12) ;

- зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вжити систему заходів для ОСОБА_1, спрямованих на усунення правових та інших причин виникнення складних життєвих обставин і попередження виникнення негативних суспільних наслідків, пов'язаних з відсутністю необхідної інформації, відмовою у розгляді скарги від 11.12.2015 року по суті та порушенням права на ліквідацію перешкод при здійсненні його прав та законних інтересів після звернення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- визнати дії чи бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України неправомірними з 11.12.2015 року по 21.10.2016 року під час розгляду скарги від 11.12.2015 року;

- визнати дії чи бездіяльність Держави Україна в особі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з 11.12.2015 року по 21.10.2016 року такими, що порушили порядок розгляду скарги від 11.12.2015 року щодо:

а) порушення права на інформацію, права на управління державою;

б) не вжиття системи заходів, спрямованих на усунення правових та інших причин виникнення складних життєвих обставин, не попередивши виникнення негативних суспільних наслідків, пов'язаних з відсутністю необхідної йому інформації про роз'яснення з приводу оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з посиланням на законодавство, строки;

в) не сприяння позивачеві, як особі, що перебуває у складних життєвих обставинах, які він не в змозі подолати за допомогою наявних засобів і можливостей та контролю поведінки суддів у державній установі і протидії корупції у судовій владі;

г) порушення права на ліквідацію перешкод при здійсненні прав позивача та законних інтересів після звернення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

ѓ) порушення права будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень протиправних посягань.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо актів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини 3 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" громадянам України надано право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних, особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Порядок розгляду таких звернень урегульовано статтями 14 - 16 цього Закону.

З урахуванням наведеного, громадяни України мають право звертатися до органів суддівського самоврядування та їх уповноважених осіб із повідомленнями, пропозиціями та заявами з питань внутрішньої діяльності судів, що безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосуддя. До таких звернень належать і заяви та повідомлення, які містять відомості про наявність у діянні судді ознак дисциплінарного проступку або порушення ним присяги. Бездіяльність цих органів та уповноважених осіб щодо розгляду зазначених звернень і щодо повідомлення громадян про його результати може бути предметом адміністративного позову.

Згідно із статтею 124 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", для вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування - самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями. До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов'язані із здійсненням правосуддя.

Таким чином, органам суддівського самоврядування, уповноваженим особам цих органів делеговані певні управлінські повноваження, що безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосуддя.

Порядок дисциплінарного провадження щодо судді врегульовано пунктом 3 частини 1 статті 131 Конституції України, статтями 92, 99, 124 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статтями 3, 37 Закону України "Про Вищу раду юстиції".

Відповідно до статті 92 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Згідно із статтею 93 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", дисциплінарне провадження щодо судді це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді. Право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти.

Водночас спеціальний порядок дисциплінарного провадження щодо суддів має забезпечувати їх незалежність від незаконного стороннього впливу.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 1 статті 99 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суддя місцевого чи апеляційного суду може оскаржити рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до Вищої ради юстиції або Вищого адміністративного суду України не пізніше одного місяця з дня вручення йому чи отримання поштою копії рішення.

Таким чином, на відміну від реалізації особою своїх прав у відносинах, врегульованих Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , порушення адміністративної справи має передумовою обставини, визначені, зокрема, частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України. Право на оскарження рішення Вищої ради юстиції, що здійснює дисциплінарне провадження, маютьлише суб'єкти останнього в порядку, передбаченому законом. Громадяни, які не є суб'єктами дисциплінарного провадження щодо суддів, не мають права оскаржувати рішення визначених законом органів (в цьому випадкуВищої ради юстиції) за результатами такого провадження.

ОСОБА_1 не є суб'єктом дисциплінарного провадження в розумінні вищезазначених норм права.

Оскільки адміністративна процесуальна дієздатність заявника у відносинах, пов'язаних з вирішенням питання дисциплінарної відповідальності судді, законодавчо обмежена (стаття 89 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), суд дійшов висновку про те, що зазначену адміністративну справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Дана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 01.07.2014 року у справі за позовом голови фермерського господарства Зетченка В.В. до Вищої ради юстиції про скасування ухвали від 11.02.2014 року № 138/0/15-14 та зобов'язання вчинити дії, якою скасовано постанову Вищого адміністративного суду України від 03.04.2014 року та закрито провадження у справі.

Крім того, постанова Верховного Суду України від 01.07.2014 року в свою чергу містить посилання на аналогічну правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду України від 04.11.2008 року.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 17, 109, 160, 165, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії.