Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Голяшкіна О.В.,

Донця О.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року у справі за позовом Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ Рітейл" про застосування заходів реагування, -

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ Рітейл" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду у вигляді повного зупинення експлуатації автозаправного комплексу, що знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Дніпропетровська, 83.

Позов вимоги мотивовані тим, що позивачем проведено планову перевірку додержання та виконання вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту території та будівлі АЗК за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Дніпропетровська, 83, яка належить відповідачу. За результатами перевірки складено акт від 26.06.2015 № 33, яким зафіксовано ряд порушень пожежної та техногенної безпеки, з якими функціонує перевірена АЗК. Оскільки виявлені в ході проведення перевірки порушення пожежної та техногенної безпеки створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей, які працюють та перебувають на підприємстві, а також особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі, позивач просить застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду у вигляді повного зупинення подальшої роботи АЗК за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Дніпропетровська, 83.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.01.2015 № 317-р "Про надання дозволу на проведення планових перевірок стану пожежної та техногенної безпеки" (317-2015-р) надано Державній службі з надзвичайних ситуацій та її територіальним органам дозвіл на проведення протягом квітня-червня 2015 року планових перевірок стану дотримання пожежної та техногенної безпеки, зокрема, на підприємствах, в установах та організаціях, у власності і користуванні яких перебувають об'єкти підвищеної небезпеки.

На підставі наказу від 22.04.2015 № 154 "Про проведення перевірок", капітаном служби цивільного захисту Лящиною Є.В. проведено планову перевірку додержання та виконання вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту території та будівлі АЗК за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Дніпропетровська, 83, яка належить ТОВ "ВОГ Рітейл", за результатами якої складено акт від 26.06.2015 № 33.

Перевіркою встановлено ряд порушень вимог законодавства, а саме:

1) пожежні щити встановлені біля резервуарів не доукомплектовані протипожежним інвентарем відповідно до норм належності (пункт 16 додатку 2 НАПБ В.01.058-2008/112);

2) не проведено випробування зовнішнього протипожежного водопроводу (пункт 2.1 розділу V ППБУ НАПБ В.01.058-2008/112);

3) кожна паливно-роздавальну колонку, розташовану на окремому заправному острівці, не оснащена переносним порошковим вогнегасником з масою заряду вогнегасної речовини не менше ніж 9 кг (пункт 6 додатку 2 НАПБ В.01.058-2008/112);

4) резервуари для зберігання зрідженого газу не оснащені двома переносними порошковими і двома переносними вуглекислотними вогнегасниками з масою заряду вогнегасної речовини не менше ніж 9 кг і 5 кг кожний, відповідно, одним пересувним порошковим вогнегасником з масою заряду вогнегасної речовини не менше ніж 100 кг (п.10 додатку 2 НАПБ В.01.058-2008/112);

5) не забезпечено проведення ревізії пристроїв блискавкозахисту, організацією, яка має ліцензію на проведення даного виду робіт (пункт 4.2 розділу ІV НАПБ В.01.058-2008/112, пункт 2.8 розділу ІІ Наказу МНС №1037 від 29.09.2011 року);

6) АЗК не забезпечено розрахунковою кількістю плівкоутворюючого піноутворювача для ліквідації можливих пожеж (пункт 1.31 розділу VІІ НАПБ В.01.058-2008/112);

7) АЗК не забезпечено запасом пожежних сповіщувачів у кількості не менше 10% від кількості змонтованих (пункт 10.10 розділу ІV НАПБ В.01.058-2008/112, пункт 6.2.22 ДБН В.2.5-56:2010);

8) відсутній акт прийняття в експлуатацію системи пожежної сигналізації (пункт 1.4 розділу V ППБУ ДБН В.2.5-56:2010);

9) сповіщувач системи пожежної сигналізації, встановлений у коридорі, знаходиться в непрацездатному стані (пункт 1.1 розділу V ППБУ);

10) акумулятор приймально-контрольного приладу системи пожежної сигналізації не працездатний (пункт 1.1 розділу V ППБУ пункт 6.8.3 ДСТУ-Н СЕN/TS 54-14);

11) не проведено експертизу декларації безпеки (пункт 7 статті 10 Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки");

12) не укладено угоду на постійне та обов'язкове обслуговування з державною аварійно-рятувальною службою ( статті 20, 133 Кодексу цивільного захисту України);

13) не переглянуто декларацію безпеки об'єкту підвищеної небезпеки (пункт 12 статті 10 Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки");

14) відсутня номенклатура і обсяги матеріальних резервів;

15) відсутні на об'єкті матеріальні резерви (стаття 20 Кодексу цивільного захисту України);

16) відсутні обсяги поетапного накопичення засобів радіаційного та хімічного захисту;

17) працюючий персонал не забезпечено засобами радіаційного та хімічного захисту (стаття 20 Кодексу цивільного захисту України);

18) начальник АЗК (відповідальний за дотримання вимог правил пожежної безпеки) не пройшов навчання по програмі пожежно-технічного мінімуму (пункт 15 розділу ІІ ППБУ, пункт 1.1 розділу VІІ НАПБ В.01.058-2008/112);

19) не забезпечено проведення технічного обслуговування системи пожежної сигналізації (пункт 1.4 розділу V ППБУ);

20) між приміщенням електрощитової та складу проріз у протипожежній перешкоді не зашпаровано негорючим матеріалом з нормованою межею вогнестійкості (пункт 2.3 розділу ІІІ ППБУ, пункти 4.13, 4.16 ДБН В.1.1-7-2002);

21) поряд з розсувними дверима, відсутні розпашні двері (пункт 2.23 розділу ІІІ ППБУ, пункт 8.6 ДБН В.2.2-23-2009);

22) по периметру межі АЗК не зорано смугу землі шириною не менше ніж 5 м (пункт 1.3 розділу VІІ НАПБ В.01.058-2008/112);

23) не забезпечено щорічну перевірку вентиляційних установок з відміткою в журналі (пункт 1.28 розділу VІІ НАПБ В.01.058-2008/112);

24) полотно протипожежних дверей має неплощинність більше ніж 2мм (пункт 2.3 розділу ІІІ ППБУ, пункт 5.1.6 ДСТУ Б В.2.6-77:2009).

Оскільки виявлені в ході проведення перевірки порушення пожежної та техногенної безпеки, на думку позивача, створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей, які працюють та перебувають на підприємстві, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що переважна кількість порушень, зазначених в акті перевірки та приписі, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а решта не пов'язана зі створенням реальної загрози життю та здоров'ю людей. Крім того, судами встановлено, що відповідачем частково усунені порушення, а інша частина - в процесі усунення, і строк їх усунення на час звернення позивача до суду не закінчився.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно із пунктами 1, 12 частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб'єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.

Частиною другою статті 68 цього Кодексу визначено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 70 Кодексу цивільного захисту України, встановлено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Частиною другою статті 70 вказаного Кодексу визначено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Колегія суддів вказує, що підставами для повного або часткового зупинення діяльності підприємства є факт створення таким підприємством реальної загрози життю та здоров'ю людей у зв'язку з експлуатацією, в даному випадку, авто-заправного комплексу, і цей факт має бути доведений належними та допустимими доказами.

Судами попередніх інстанцій з посиланням на наявні в матеріалах справи докази встановлено, що більшість виявлених під час перевірки порушень (зокрема порушення, зазначені в акті перевірки під №№ 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 18, 19, 22, 23) усунуті відповідачем після проведення перевірки.

Решта виявлених порушень не пов'язана зі створенням реальної загрози життю та здоров'ю людей та перебувають в процесі усунення.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано вказано, що при застосуванні санкцій до суб'єкта господарювання, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, повинен враховуватися принцип пропорційності порушення і покарання.

Зупинення роботи певного об'єкту є крайнім заходом покарання і повинен застосовуватися у виключних випадках, коли виявленні порушення дійсно становлять реальну загрозу життю і здоров'ю людей, чого в даному випадку судами попередніх інстанцій не встановлено.

Також при прийняті рішення судами попередніх інстанцій взято до уваги факт, що після проведення перевірки ГУ ДСНС у Дніпропетровській області винесений припис від 26 червня 2015 року № 22, в якому зазначалися всі виявлені порушення з вимогою їх усунення до 26 серпня 2015 року. При цьому ГУ ДСНС у Дніпропетровській області звернулось з цим позовом до суду до спливу терміну, наданого ТОВ "ВОГ Рітейл" для усунення порушень вимог законодавства.

З огляду на викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень не допущено.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.