Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (суддя - доповідач),

Олексієнка М.М.,

Штульман І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльності та поновлення на роботі,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив: визнати протиправною бездіяльність щодо розгляду заяви про поновлення на посаді в порядку виконання вимог Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (266/94-ВР) ; поновити на посаді заступника начальника митного поста, яка аналогічна в даний час у Державній фіскальній службі України, враховуючи реорганізацію Державної митної служби України; зобов'язати видати дублікат трудової книжки без запису про звільнення наказом ДМС України від 8 квітня 2011 року № 708-к про припинення з 8 квітня 2011 року перебування на державній службі в митних органах України за порушення Присяги державних службовців, відповідно до вимог статті 17, пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року, відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з врахуванням наступного.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 з 4 березня 2011 року обіймав посаду заступника начальника митного поста "Лівобережний" Київської регіональної митниці.

Наказом Державної митної служби України від 8 квітня 2011 року № 70-к припинено перебування позивача на державній службі в митних органах України на підставі вимог статті 17, пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" за порушення Присяги державного службовця.

Підставою для звільнення позивача з займаної посади став факт допущення вчинку, який порочить його як державного службовця та дискредитує державний орган, в якому він працює.

Прокуратурою Дніпровського району м. Києва щодо ОСОБА_3 було порушено кримінальну справу № 54-3399 за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 368 Кримінального кодексу України, яку закрито у зв'язку з недоведеністю факту вчинення злочину постановою старшого слідчого прокуратури Дніпровського району міста Києва від 29 листопада 2012 року.

Постанову старшого слідчого прокуратури Дніпровського район міста Києва від 29 листопада 2012 року позивачем отримано 27 лютого 2015 року.

3 березня 2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив на підставі статті 6 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" поновити його на посаді та видати дублікат трудової книжки без запису про звільнення, яка визнається недійсною відповідно до приписів частини 1 статті 6 даного Закону.

Листом від 17 березня 2015 року Державна фіскальна служба України повідомила позивача про відсутність підстав для задоволення його заяви.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що положення статті 6 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки позивач був звільнений з державної служби саме за порушення Присяги державного службовця, і наказ про звільнення в судовому порядку ним не оскаржувався.

Згідно статті 30 Закону України "Про державну службу" крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України (322-08) , державна служба припиняється, зокрема, у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 Закону України "Про державну службу".

При цьому в пункті 6 частини 1 статті 30 України "Про державну службу" визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби, що відбувається у формі звільнення.

Як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. При цьому, порушення Присяги може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

За змістом пункту 7 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України підставою припинення трудового договору є набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи.

Тобто засудження працівника є самостійною підставою для розірвання трудового договору.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" громадянин, звільнений з роботи (посади) у зв'язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (посаді), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, наявність інших передбачених законом підстав, що перешкоджають поновленню на роботі (посаді) - йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу. Робота (посада) надається громадянинові не пізніше ніж через один місяць з дня звернення, якщо воно надійшло протягом трьох місяців з дня набрання законної сили виправдувальним вироком або винесення постанови (ухвали) про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Положення зазначеної статті стосуються саме поновлення на службі громадянина, звільненого у зв'язку з незаконним засудженням.

Судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що оскільки позивач був звільнений з державної служби з підстав порушення Присяги державного службовця, а не через засудження, положення статті 6 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.