за позовом ОСОБА_2 до Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення повноважень та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 22 липня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року,

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення 33 сесії 6 скликання Велятинської сільської ради від 2 липня 2014 року "Про припинення повноважень Велятинського сільського голови ОСОБА_2.".

Постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 22 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року, відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновків про часткове задоволення касаційної скарги.

Судами встановлено, що 15 червня 2014 року в с. Велятино Хустського району відбулись збори громади села на яких прийнято рішення провести термінову сесію на яку винести питання щодо дострокового припинення повноважень сільського голови ОСОБА_2

Депутати Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області 26 червня 2016 року звернулись до ради з заявою про скликання сесії для вирішення питання щодо дострокового припинення повноважень сільського голови.

Виконуючим обов'язки голови ОСОБА_3 винесено розпорядженя від 27 червня 2014 року № 49 про скликання сесії сільської ради на 2 липня 2014 року, у якому серед іншого в порядку денного зазначено питання дострокового припинення повановажень сільського голови ОСОБА_2

Відповідно до протоколу від 2 липня 2014 року відповідачем розглянуто питання про дострокове припинення повноважень сільського голови та за результатами таємного голосування більше 2/3 голосів від загального складу ради прийнято рішення про дострокове припинення повноважень сільського голови.

2 липня 2014 року рішенням 33 сесії 6 скликання Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області припинено повноваження Велятинського сільського голови ОСОБА_2

Підставою для прийняття рішення про припинення повноважень зазначено неправомірні дії щодо громади с. Велятино, а саме - неподання апеляційної скарги щодо скасування рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 19 березня 2014 року по справі ОСОБА_4 до Хустської районної державної адміністрації, Велятинської сільської ради "Про визнання недійсним та скасування рішення 4 сесії 4 скликання Велятинської сільської ради від 19 грудня 2002 року в частині надання у постійне користування теритоіальній громаді с.Велятино Хустського району Закарпатської області земельної ділянки площею 0,1286 га розташованої по АДРЕСА_1", визнання незаконним та скасування державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 26 жовтня 2003 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення про дострокове припинення повноважень сільського голови прийнято відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 року № 280/97 (далі - Закон № 280/97) повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених статтею 79 цього Закону, що має наслідком звільнення його з посади.

Частиною першою статті 79 Закону № 280/97 повноваження сільського, селищного, міського голови вважаються достроково припиненими у разі: 1) його звернення з особистою заявою до відповідної ради про складення ним повноважень голови; 2) припинення його громадянства; 3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 3-1) набрання законної сили рішенням суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення; 4) порушення ним вимог щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлених цим Законом; 5) визнання його судом недієздатним, безвісно відсутнім або оголошення таким, що помер; 6) його смерті.

Відповідно до частини другої даної статті повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути також достроково припинені, якщо він порушує Конституцію (254к/96-ВР) або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень.

Частиною третью статті 79 Закону № 280/97 передбачено, що повноваження сільського, селищного, міського голови за наявності підстав, передбачених частиною другою цієї статті, можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму або за рішенням відповідної ради, прийнятим шляхом таємного голосування не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Згідно пункту 16 частини першої статті 26 вказаного Закону питання прийняття рішення щодо дострокового припинення повноважень сільського, голови у випадках, передбачених цим Законом вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Так, частиною четвертою статті 46 Закону № 280/97 визначено, що наступні сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської - відповідно сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районної, обласної - головою відповідної ради.

Відповідно до частини шостої статті 46 даного Закону, у разі немотивованої відмови сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради або неможливості його скликати сесію ради сесія скликається: сільської, селищної, міської ради - секретарем сільської, селищної, міської ради; районної у місті, районної, обласної ради - відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради.

Згідно частини восьмої статті 46 Закону № 280/97 у разі якщо посадові особи, зазначені у частинах четвертій та шостій цієї статті, у двотижневий строк не скликають сесію на вимогу суб'єктів, зазначених у частині сьомій цієї статті (не менше однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради) або у разі якщо такі посади є вакантними, сесія може бути скликана депутатами відповідної ради, які становлять не менш як одну третину складу ради, або постійною комісією ради.

Крім того, частиною сьомою статті 46 вказаного Закону встановлено, що сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради повинна бути також скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, а сесія районної, обласної ради - також за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради або голови відповідної місцевої державної адміністрації.

Проте, відмовляючи у задоволенні позову, судами не враховано наступне.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом цієї норми процесуального права у мотивувальній частині рішення суд зобов'язаний навести дані про встановлені обставини що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або недоведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожний доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Проте, відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій не дослідили чи дотримано відповідачем порядок скликання сесії сільської ради та процедуру підготовки питань до розгляду на сесії відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) та Регламенту роботи Велятинської сільської ради, наявного у матеріалах справи, про що у позовній заяві та апеляційній скарзі вказував позивач.

Крім того, судами не надано оцінки доводам позивача щодо того, що відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження фактів порушення ним законів чи Конституції України (254к/96-ВР) та чи можна вважати підстави, які вказані у оскарженому рішенні вважати такими порушеннями. Також, не надано оцінки доводам щодо того, що рішення відповідача приймалось за відсутності позивача на сесії сільської ради.

Судами попередніх інстанцій дані обставини не досліджувались та не встановлювались, а тому ухвалені ними судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

Частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 22 липня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.