Калашнікової О.В. Горбатюка С.А., Мороза В.Ф. провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Холодмаш" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 6 липня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року у справі № 815/2386/15 за позовом першого заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси до публічного акціонерного товариства "Холодмаш" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

23 квітня 2015 року до суду з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Холодмаш" (далі Товариство), з урахуванням уточнення позовних вимог, 28162,55 грн. звернувся Перший заступник прокурора Малиновського району міста Одеси в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси (УПФ). Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що у відповідача, в порушення вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , утворилась заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам відповідно до п.п. "а", "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 1 січня 2015 року по 1 червня 2015 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 6 липня 2015 року позов задоволено, стягнуто з Товариства на користь УПФ відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій на пільгових умовах за Списком № 1, 2 за період з 1 січня 2015 року по 1 квітня 2015 року у сумі 28162,55 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково, стягнуто з Товариства на користь УПФ відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій на пільгових умовах за Списком № 1, 2 за період з 1 січня 2015 року по 1 квітня 2015 року у сумі 12448,63 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Товариство включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій та перебуває на обліку в УПФ як платник страхових внесків.

За період з 1 січня 2015 року по 1 червня 2015 року у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем по відшкодуванню фактичних витрат УПФ на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам відповідно до п.п. "а", "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 28162,55 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент розгляду справи, відповідач має заборгованість перед пенсійним фондом по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пп. "а", "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка підлягає стягненню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини щодо наявності у відповідача обов'язку відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до пунктів "а", "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", проте, не з'ясовано розмір заборгованості, що фактично залишилась несплаченою відповідачем.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) . У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до приписів пунктів 6.4, 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року (z0064-04) , Пенсійний фонд щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилає підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій, визначає розмір сум до відшкодування на поточний рік.

Підприємства щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до підпункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, мають право працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менш 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Обов'язок підприємств, які використовували найману працю на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1, затвердженим Кабінетом Міністрів України, відшкодовувати фактичні витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які були зайнятті на вищевказаних роботах, введено пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) з 01.01.2004 року.

Відповідно до пункту 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) зберігається порядок покриття витрат на виплату та доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тобто, відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) відшкодуванню підлягали лише пенсії, призначені за пунктами "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій особам, що працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важким умовами праці за Списком №1, підприємствами не відшкодовувались.

Із набранням чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) з 01.01.2004 року витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 01.01.2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) . Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про існування у відповідача обов'язку відшкодовувати УПФ суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п.п. "а", "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Разом з цим, як вбачається з даних особової картки відповідача, розрахунку заборгованості Товариства та наданих відповідачем платіжних доручень за період лютий, березень, червень, травень, липень 2015 року, відповідачем погашена заборгованість перед УПФ у розмірі 15713,92 грн., залишок несплаченої заборгованості складає - 12448,63 грн.

Наведені обставини також підтверджуються і запереченнями, наданими позивачем в суді апеляційної інстанції, в яких він наголошує на часткове погашення відповідачем заборгованості в розмірі 15713,92 грн.

Згідно зі статтею 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.