розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної реєстраційної служби України та державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Народна позика", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна та ОСОБА_3 (надалі також - третя особа), про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_2 звернулась із позовом про визнання дій державного реєстратора протиправними, а також зобов'язання скасувати реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за ТОВ "Фінансова компанія "Народна позика" (далі Товариство).

Позов мотивовано тим, що відповідач не мав права реєструвати за товариством зазначену квартиру, яка на момент укладання іпотечного договору, як предмет іпотеки, не належала ОСОБА_3 (третій особі) на праві власності, оскільки не була зареєстрована у передбаченому законом порядку. Відтак, наданий реєстратору договір іпотеки та інші надані товариством документи, на підставі яких ним зареєстровано право власності на квартиру, не могли бути підставою для вчинення таких дій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення судів мотивовано тим, що реєстратор діяв у межах та на підставі наданих йому повноважень, оскільки державному реєстратору надано усі необхідні документи для вчинення реєстраційних дій, а у реєстратора відсутні повноваження перевіряти правомірність договору.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи судові рішення попередніх інстанцій в межах касаційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ОСОБА_2, як продавцем, та ОСОБА_3, як покупцем, 07 листопада 2012 року укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу. Згідно з п. 1.1 договору купівлі-продажу, продавець передав у власність, а покупець прийняв належну продавцю на праві власності квартиру.

07 листопада 2012 року між ОСОБА_3, як позичальником, та ТОВ "Фінансова компанія "Народна позика", як фінансовою установою, укладено кредитний договір № 0711001/000-КФІ/12.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 07 листопада 2012 року між ТОВ "Фінансова компанія "Народна позика", як іпотекодержателем, та ОСОБА_3, як іпотекодавцем, укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передав квартиру в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором. Умови іпотечного договору містять іпотечне застереження, відповідно до якого звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись на розсуд іпотекодержателя, зокрема шляхом передачі останньому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання (п. 6.2 договору).

У зв'язку із недотриманням третьою особою зобов'язань за кредитним договором, товариством у порядку ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" надіслано іпотекодавцю вимогу про усунення порушень, яка останнім залишена без задоволення. З огляду на незадоволення третьою особою вимоги, товариством у строки, передбачені зазначеною статтею прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. На підставі ст. 37 Закону України "Про іпотеку" товариство 14 жовтня 2013 року звернулось до реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) з наданням відповідних документів.

Враховуючи подані товариством документи 29 жовтня 2013 року держреєстратором прийнято рішення № 7341914, яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за товариством.

Відповідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень" державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Пунктом 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 № 868 (868-2013-п) передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що державному реєстратору надано усі необхідні документи для вчинення реєстраційних дій. В свою чергу, до повноважень державного реєстратора не входить надання аналізу змісту договорів, у тому числі змісту договору іпотеки.

При цьому доводи позивача та третьої особи про відсутність у ОСОБА_3 зареєстрованого у передбаченому законом порядку права власності на передану в іпотеку квартиру на момент укладання договору іпотеки, а відтак відсутність підстав для реєстрації такого права за товариством, є необґрунтованими. За змістом статті 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки може бути у тому числі нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу, кредитний договір та договір іпотеки були укладені в один день.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вчиняючи реєстраційні дії, державний реєстратор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а підстави для визнання його дій протиправними та скасування рішення відсутні.

Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують та не свідчать про допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до закону можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Судова колегія відхиляє клопотання позивача про зупинення провадження у справі до вирішення Подільським районним судом м. Києва цивільного спору. Відповідно до статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі та позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Отже будь-які нові фактичні обставини не можуть вплинути на правову оцінку оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. 220, 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.