Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Остапчука Д. О., Гончара В. П., Касьяна О. П.,

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_4, правонаступниками якого є ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", Служба у справах дітей Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2015 року,

У липні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, у якому зазначав, що 05 листопада 2007 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу він купив у ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1. Кошти на придбання квартири отримав у кредит у АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та передав вказану квартиру в іпотеку банку.

У зв'язку з тим, що він виніс окремий вхід до квартири і облаштував його з іншої сторони будівлі, 18 березня 2011 року отримав припис відділу охорони культурної спадщини Кіровоградської обласної державної адміністрації про термінове припинення будівельних робіт, оскільки квартира за адресою: АДРЕСА_1 є пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення, охоронний номер 257-Кв у Переліку пам'яток, затвердженому розпорядженням голови Кіровоградсько обласної державної адміністрації від 28 грудня 2004 року № 792-р.

Крім того, з метою виготовлення технічної документації на квартиру з підстави винесення ним окремого входу до квартири з іншої сторони будівлі, він звернувся до ОКП "Кіровоградське об'єднане бюро технічне інвентаризації" і 20 серпня 2012 року дізнався, що квартира у своєму складі містить коридор загального користування площею 8,92 кв. м, який невключений у технічну документацію на квартиру. При цьому при огляді ним разом із дружиною квартири на момент її купівлі, коридор загального користування відповідач видавав за коридор і службове приміщення квартири, які входять до складу загальної площі квартири - 63,16 кв. м, приміщення було приєднано до приміщень квартири і становило єдине ціле. Саме з урахуванням коридору загального користування у складі квартири він погодив ціну договору, запропоновану відповідачем, і лише за цих умов придбав її.

Посилаючись на те, що він при вчиненні правочину, помилився щодо обставин, що мають істотне значення, просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири з розстрочкою платежу від 05 листопада 2007 року, укладений між ним і ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Цимбаревич Л. Ю., зареєстрований у реєстрі за № 3520.

13 липня 2013 року ОСОБА_4 помер.

Ухвалами Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 лютого 2014 року до участі у справі залучено правонаступників ОСОБА_4 - дружину ОСОБА_5, дочку ОСОБА_6 та малолітнього онука ОСОБА_7 в особі його законного представника - опікуна ОСОБА_6

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2015 року, позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири з розстрочкою платежу від 05 листопада 2007 року, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Цимбаревич Л. Ю., зареєстрований у реєстрі за № 3520.

Застосовано наслідки недійсності договору купівлі-продажу квартири з розстрочкою від 05 листопада 2007 року, а саме: зобов'язано ОСОБА_8 повернути ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 393 900 грн, що підлягає розподілу між спадкоємцями ОСОБА_4 в наступних частках: ОСОБА_5 - 246 187 грн 50 коп., ОСОБА_6 - 98 475 грн, ОСОБА_7 - 49 237 грн 50 коп.; зобов'язано ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 повернути ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі ТОВ "Кредитні ініціативи", посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ухвалені у справі судові рішення просить скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи" необхідно відхилити з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Статтею 335 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Частиною 1 ст. 229 ЦК України встановлено, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із наявності обставин, за яких оспорюваний договір купівлі-продажу квартири є недійсним з підстав, передбачених ст. 229 ЦК України. Зокрема, укладаючи договір купівлі-продажу квартири, ОСОБА_4 як покупець не мав справжнього уявлення щодо всіх його умов. Він неправильно сприймав предмет купівлі-продажу, не володів інформацією про те, що будинок, у якій знаходиться спірна квартира, є пам'яткою архітектури та має певні обмеження щодо використання, розпорядження, покладає на власника обов'язок по погодженню продажу, на нового власника покладає обов'язок укласти охоронний договір у передбачений законом строк, без згоди відповідного органу власник квартири позбавлений права здійснювати ремонт, реконструкцію, перебудову житла. Статус пам'ятки архітектури зобов'язує утримувати нерухомість у належному стані, не допускати руйнування, періодично надавати відповідному органу акт про технічний стан будівлі тощо.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права безпідставні.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення касаційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 332, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.