Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Горбатюка С.А. (доповідач) Суддів Голяшкіна О.В. Калашнікової О.В. секретар судового засідання Носенко Л.О., за участі представника Приватного акціонерного товариства "Автотехсервіс" Криницького О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку у залі суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Аско" до виконавчого комітету Тернопільської міської ради, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Автотехсервіс" про визнання нечинним свідоцтва на право власності за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Автотехсервіс" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2014 року

У липні 2012 року ТОВ "Аско" в Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області пред'явило позов до виконавчого комітету Тернопільської міської ради, третя особа - ПАТ "Автотехсервіс" про визнання нечинним свідоцтва на право власності.

Просило визнати нечинним свідоцтво про право власності на будівлю автозаправної станції від 31 січня 2003 року, видане виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, щодо належності будівлі автозаправної станції загальною площею 39,8 кв. м., розташованої по вул. Микулинецькій, 40 АТЗТ "Автотехсервіс", а також скасувати рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 13 червня 2012 року № 976 "Про внесення змін в пункт 2 рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 29 січня 2003 року № 88 "Про оформлення права власності на приміщення, будівлі і споруди".

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 січня 2013 року у задоволенні позовних вимог ТОВ "Аско" відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2014 року апеляційну скаргу ТОВ "Аско" задоволено.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 січня 2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

Визнано нечинним свідоцтво на право власності на будівлю автозаправної станції від 31 січня 2003 року, видане виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, щодо належності будівлі автозаправної станції загальною площею 39,8 кв. м., розташованої по вул. Микулинецькій, 40 АТЗТ "Автотехсервіс".

Скасовано рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 13 червня 2012 року № 976 "Про внесення змін в пункт 2 рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 29 січня 2003 року № 88 "Про оформлення права власності на приміщення, будівлі і споруди".

У касаційній скарзі ПАТ "Автотехсервіс", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи цю справу по суті спору, виходили з того, що даний спір є публічно-правовим й підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів вважає, що такий правовий висновок судів не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на таке. Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) , нормами якого керувалися суди першої та апеляційної інстанцій, набрав чинності з 01 вересня 2005 року.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Також згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у цій справі є законність рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради в частині внесення зміни до рішення про передачу у приватну власність будівлі автозаправної станції, на підставі якого вже видане свідоцтво про право власності (дійсність якого також є предметом спору).

Рішення органу місцевого самоврядування, яке оскаржується, за своєю правовою природою не є нормативно-правовим актом, а актом індивідуальної дії одноразового застосування, за приписами якого виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією суб'єктами цих правовідносин певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Цей акт вичерпав свою дію фактом його виконання.

Отже даний спір з урахуванням того, що на підставі рішення органу місцевого самоврядування видане свідоцтво про право власності на будівлю автозаправної станції не носить публічно-правовий характер, а тому дана справа не підлягає вирішенню у відповідності з Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

Крім того свідоцтво про право власності на земельну ділянку не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , а тому й у частині про визнання недійсним свідоцтва про право власності спір не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню внаслідок неправильного застосування норм процесуального закону, а провадження у справі - закриттю.

Відповідно до частини першої статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155, 157 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Автотехсервіс" задовольнити частково.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 січня 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2014 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско" до виконавчого комітету Тернопільської міської ради, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Автотехсервіс" про визнання нечинним свідоцтва на право власності закрити.

Роз'яснити, що даний спір може бути вирішений господарськими судами у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) .

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.