ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"05" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/32538/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,
Суддів Стародуба О.П.,
Швеця В.В.
секретаря судового засідання Сороки Л.П.,
за участю:
представника позивача - Мануілової Я.І.,
представника третьої особи - Карнась Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ Укнафта") до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі - УДВС ГУЮ у м. Києві), третя особа - "УніКредіт Банк Австрія АГ", про скасування постанови, за касаційною скаргою Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 2 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2014 року ПАТ "Укрнафта" звернулось до суду з позовом, в якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову УДВС ГУЮ у м. Києві від 17 грудня 2014 року про стягнення з ПАТ "Укранфта" виконавчого збору ВП № 45736304.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 2 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову від 17 грудня 2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 45736304 у розмірі 428 288 грн 42 коп.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Судами встановлено, що 10 грудня 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження № 45736304 з виконання наказу Господарського суду м. Києва від 2 грудня 2014 року № 910/14548/14 про стягнення з ПАТ "Укрнафта" на користь UNICredit Bank Austria AG суму заборгованості з дивідендів у розмірі 3491297 грн 42 коп, інфляційні витрати у розмірі 462240 грн 78 коп, 3 % річних у розмірі 282364 грн 66 коп та судовий збір у сумі 46981 грн 30 коп. Даною постановою надано семиденний строк для добровільного виконання рішення. Позивачем отримано постанову 12 грудня 2014 року.
15 грудня 2014 року ПАТ "Укрнафта" звернулось до відповідача з заявою про відкладення проведення виконавчих дій та встановлення нового строку для добровільного виконання рішення суду.
17 грудня 2014 року ВПВР УДВС ГУЮ в м. Києві винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 428288 грн 42 коп.
Розглядаючи позовні вимоги по суті, суди виходили з того, що дану справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно з частиною першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
За правилами статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Скарги на дії органів державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів. Отже, суди дійшли помилкового висновку, що компетенція адміністративних судів, установлена статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, поширюється на даний спір, оскільки він має розглядатися в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа № 21-278а15).
Згідно з частиною першою статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Частиною другою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
За таких обставин, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Керуючись статтями 157, 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 2 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року скасувати.
Провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа - "УніКредіт Банк Австрія АГ", про скасування постанови закрити.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді
Ю.Й. Рецебуринський
О.П. Стародуб
В.В. Швець