ПАТ "НКМЗ" звернулось у травні 2015 року до суду з адміністративним позовом до МГУ ДФС - ЦО з ОВП про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.02.2015 р. № 0000123720.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17.06.2015 р. позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2015 р. постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.06.2015 р. скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково: визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.02.2015 р. № 0000123720 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 36 466,67 гривень і застосування штрафних санкцій у розмірі 18 233,34 гривні. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) ).

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі допущено процесуальне правонаступництво шляхом заміни Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на його правонаступника - Міжрегіональне головне управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем було проведено камеральну перевірку даних ПАТ "НКМЗ" правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за листопад 2014 року, за результатами якої складено акт від 06.01.2015 р. № 6/28-10-37-20/05763599, яким встановлені порушення позивачем вимог: п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту у жовтні 2014 року на 240 662,00 грн. та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у листопаді 2014 року в розмірі 240 662,00 грн.

Не погодившись з висновками перевірки, що викладені в акті від 06.01.2015 р. № 6/28-10-37-20/05763599, позивачем були надані податковому органу заперечення на акт перевірки від 27.01.2015 р. № 015/226.

Згідно відповіді податкового органу від 09.02.2015 р. № 2957/10/28-10-37-2-16 висновки акту перевірки було викладено в наступній редакції: "встановлені порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту у жовтні 2014 року на 64 576,00 грн. та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у листопаді 2014 року в розмірі 64 576,00 грн."

З урахуванням розгляду заперечень на акт перевірки, податковим органом було винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 10.03.2015 р. № 0000133710 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 64 576,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 32 288,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції виходив з безпідставності та необґрунтованості податкового повідомлення-рішення прийнятого податковим органом.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції помилково прийнято відображення позивачем отриманих податкових накладних в реєстрі отриманих податкових накладних покупця на виконання положень п. 201.6 ст. 201 ПК України за виконання реєстрації накладних. Належним доказом є реєстр виданих податкових накладних продавця, в якому по всім спірним операціям реєстрація відсутня, що доводить безпідставність формування податкового кредиту позивачем.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, та вважає, що судом першої інстанції всебічно перевірено обставини справи, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, діюче законодавство надає платнику податків право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом року з дати складання податкової накладної.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ "Вікон" було укладено договір (договірний лист від 02.06.2014 р. за № 029/3564), відповідно до якого позивачем було придбано офісне обладнання на суму ПДВ 3675,03 грн. Факт виконання сторонами умов Договору підтверджується накладною № 1 від 07.10.2014 р., накладною № 3 від 30.09.2014 р. Для формування податкового кредиту по вищевказаній операції ТОВ "Вікон" було виписано податкову накладну від 10.09.2014 р. за № 3 на суму ПДВ 1575,00 грн. та податкову накладну від 07.10.2014 р. за № 1 на суму ПДВ 1522,67 грн., які були відображені позивачем в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2014року. Розрахунки між сторонами за зазначеним договором здійснювались в безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Між позивачем та ТОВ "Трубокомплект-Донецьк" було укладено попередні договори від 06.10.2014 р. за № 1260/027 та від 18.09.2014 р. за № 58 про придбання ТМЦ (труби) на суму ПДВ 6678,67 грн. Факт виконання сторонами умов правочинів підтверджується видатковою накладною № 32 від 23.10.2014 р. та № 31 від 08.10.2014 р. Для формування податкового кредиту по вищевказаній операції ТОВ "Трубокомплект-Донецьк" було виписано податкові накладні від 23.10.2014 р. за № 2 на суму ПДВ 2928,67 грн. та від 08.10.2014 р. за № 1 на суму ПДВ 3750,00 грн., які були відображені позивачем в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року. Розрахунки між сторонами за зазначеним договором здійснювались в безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Між позивачем та ТОВ "ДСУ № 473" було укладено договір постачання від 12.05.2014 р. за № 504/544, за умовами якого позивачем було придбано комплектну трансформаторну підстанцію на суму ПДВ 36 466,67 грн. Факт виконання сторонами умов правочину підтверджується видатковою накладною № РН-0000025 від 25.08.2014 р. та товарно-транспортною накладною № 76 від 27.08.2014 р. Для формування податкового кредиту по вищевказаній операції ТОВ "ДСУ № 473" було виписано податкову накладну від 03.06.2014 р. за № 4 на суму ПДВ 54 700,00 грн., яка була відображена позивачем в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року. Розрахунки між сторонами за зазначеним договором здійснювались в безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Між позивачем та ТОВ "Профлайн" було укладено Договір № 029/3940 від 14.05.2013 р., за умовами якого позивачем було придбано засоби індивідуального захисту на суму ПДВ 17 756,00 грн. Факт виконання сторонами умов Договору № 029/3940 від 14.05.2013 р. підтверджується видатковими накладними № 183 від 29.09.2014 р., № 178 від 06.10.2014 р. та №180 від 10.10.2014 р. Для формування податкового кредиту по вищевказаній операції ТОВ "Профлайн" було виписано податкові накладні від 29.09.2014 р. за № 6 на суму ПДВ 2745,50 грн., від 06.10.2014 р. за № 3 на суму ПДВ 5975,50 грн. та від 10.10.2014 р. за № 5 на суму ПДВ 5491,00 грн., які були відображені позивачем в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року. Розрахунки між сторонами за зазначеним договором здійснювались в безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Фактичне виконання вищезазначених договорів підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом першої інстанції первинними бухгалтерськими документами, які свідчать про фактичне здійснення даних господарських операцій, у тому й числі податковими, видатковими та товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналізуючи наведені норми суд першої інстанції вірно зазначив, що діюче законодавство надає платнику податків право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом року з дати складання податкової накладної.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги доводи відповідача стосовно того, що у разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобов'язаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом, що дає покупцю право на податковий кредит на підставі наступного.

Відповідно до п. 201.9 ст. 201 ПК України не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що підприємства - постачальники є платниками податку на додану вартість та не звільнені від сплати податку за рішенням суду. Іншої норми, стосовно не надання покупцю товарів/послуг права на віднесення сум податку до податкового кредиту за наявності первинних бухгалтерських документів, які свідчать про фактичне здійснення господарських операцій, у тому числі податкові накладні, ПК України (2755-17) не містить.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість висновку податкового органу щодо заниження позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 64 576,00 грн. за період листопад 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ "Вікон", ТОВ "Трубокомплект-Донецьк", ТОВ "ДСУ № 473", ПП "Профлайн".

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про часткове задоволення позову підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, у зв'язку з задоволенням касаційної скарги, судова колегія дійшла висновку про необхідність відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги у розмірі 1356,10 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160, 167, 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" - задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2015 року у справі № 805/1715/15-а - скасувати.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.06.2015 року у справі № 805/1715/15-а - залишити в силі.

Стягнути з Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників на користь публічного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги у розмірі 1356,10 гривень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.