розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року по справі № 816/4239/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацентр" до Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання дій неправомірними, скасування податкових повідомлень-рішень, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацентр" звернулось до суду з позовом до Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання дій неправомірними, скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року адміністративний позов частково задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 07.04.2015 року № 0001892201/1025, № 0001902201/1026. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Прийнято в цій частині нову постанову, якою задоволено позовні вимоги. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.04.2015 року № 0001912201/1027.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що у період з 02.02.2015 року по 13.03.2015 року (термін проведення перевірки продовжувався з 27.02.2015 року по 13.03.2015 року на 10 робочих днів на підставі наказу Кременчуцької ОДПІ від 27.02.2015 року № 408) Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Фармацентр" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки контролюючим органом 20.03.2015 року складено акт № 398/16-03-22-01-08/23559017, в якому, зокрема, зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пп.4.1.6 п.4 ст. 4 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ), п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.5, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 369327,00 грн.;

- пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 20868,03 грн.;

- п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 (z0040-05) , - встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в повній сумі їх фактичних надходжень в КОРО.

На підставі висновків акту перевірки від 20.03.2015 року № 398/16-03-22-01-08/23559017 Кременчуцькою ОДПІ 07.04.2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001892201/1025, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 12247,50 грн., в тому числі 9798,00 грн. - основний платіж та 2449,50 грн. - штрафна (фінансова) санкція;

- № 0001902201/1026, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (роботах, послугах) у розмірі 5067,50 грн., в тому числі 4054,00 грн. - основний платіж та 1013,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0001912201/1027, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 114692,40 грн.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов у відповідній частині, апеляційний суд виходив з того, що застосований згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 07.04.2015 року № 0001912201/1027 штраф є адміністративно-господарською санкцією, а відтак він мав бути застосований у межах строків, визначених статтею 250 ГК України.

Однак, вказаний висновок суду апеляційної інстанції у цій частині є помилковим з огляду на таке.

Так, частиною 1 ст. 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 2 цієї статті, якою ця стаття доповнена Законом України від 02.12.2010 року № 2756-VI (2756-17) , зі сфери її дії виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України (2755-17) та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи. Закон України від 02.12.2010 року № 2756-VI (2756-17) набрав чинності з 01.01.2011 року і не має зворотної сили, оскільки доповнення статті 250 ГК частиною другою такого змісту посилює режим юридичної відповідальності.

Таким чином, до 01.01.2011 року - часу набрання чинності Податковим кодексом України (2755-17) , санкції за порушення законів, які не є законами з питань оподаткування, належали до адміністративно-господарських санкцій, застосування яких було можливим лише в межах строків, встановлених статтею 250 зазначеного Кодексу, тобто, не пізніше шести місяців з дня виявлення порушення і не пізніше року з дня його вчинення.

Враховуючи наведене, лише до порушень, вчинених особою до 01.01.2011 року, відповідач зобов'язаний був при застосуванні до суб'єкта господарювання штрафних санкцій, передбачених Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 11.03.1996 року № 173/96 (173/96) , виходити зі строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України.

У той же час, судами встановлено та вбачається з акту перевірки, що несвоєчасне оприбуткування в касах готівки позивачем сталося у липні 2012 року та вересні 2013 року, тобто, у період дії вимог ч. 2 ст. 250 ГК України, а тому дія цієї статті, зокрема, щодо встановлених у ній термінів застосування адміністративно-господарських санкцій, не може поширюватись на штрафні санкції у межах спірних правовідносин.

За таких обставин, місцевий адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року скасувати та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року по справі № 816/4239/15.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.