розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про припинення права власності та визнання права власності на частку у майні, що перебуває у спільній частковій власності, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про виділ в натурі частини будинку та про встановлення порядку користування земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 липня 2014 року та рішення апеляційного суду Київської області від 16 жовтня 2014 року,

У травні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду із указаним позовом, у якому просила припинити право власності ОСОБА_5 на ј частину будинку АДРЕСА_1; визнати за нею право власності на цю частину зазначеного будинку; стягнути з неї на користь ОСОБА_5 вартість її частки вказаного будинку в сумі 47 839 грн; стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В обґрунтування позову зазначала, що на підставі договору дарування від 17 березня 2012 року та рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2011 року їй на праві приватної спільної часткової власності належить 3/4 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1. Відповідачу належить ј частина цього ж будинковолодіння на підставі рішення Васильківського міськрайонного суду від 2 квітня 2009 року. Дійсна вартість ј частини вказаного будинковолодіння згідно висновку експертного дослідження становить 47 839 грн. Відповідач сама користується будинковолодінням та чинить перешкодити їй в користуванні своєю часткою, через що вона змушена звернутися до суду з даним позовом.

У листопаді 2012 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила: провести розподіл будинку по АДРЕСА_1, виділивши їй в натурі ј його частину, a саме: приміщення 1-1 площею 5,9 кв. м та 1-7 площею 12,2 кв. м, веранду "1" площею 9,8 кв. м, а всього 27,9 кв. м; стягнути з неї на користь ОСОБА_4 компенсацію за перевищення її частки; виділити в натурі ОСОБА_4 у власність ѕ частин будинковолодіння, а саме: приміщення 1-2 площею 7,3 кв. м, 1-3 площею 4,1 кв. м, 1-4 площею 15,4 кв. м, 1-5 площею 12,9 кв. м, 1-6 площею 15,4 кв. м, а всього 55,1 кв. м; виділити їй у власність погріб "Д", металевий гараж "Б", колодязь "к"; виділити ОСОБА_4 у власність сарай "В" і вбиральню; ворота і огорожу залишити у спільному користуванні сторін; встановити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, виділивши їй в користування ј частину, що становить 625 кв. м, а ОСОБА_4 виділити в користування ѕ частин даної земельної ділянки, що становить 1 875 кв. м.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що в період з 1970 по 1978 роки на земельній ділянці по АДРЕСА_1 їх батько побудував житловий будинок загальною площею 69,5 кв. м, житловою площею 36,1 кв. м. Після смерті батька, матері ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 було видано свідоцтво про право власності на вказаний будинок, з 1998 року ОСОБА_5 стала проживати в даному будинку, а в кінці 1998 року вони прибудували веранду площею 4 кв. м і будинок став мати загальну площу 73,5 кв. м. Після смерті матері в період з 2003 року по 2008 року нею проводився капітальний ремонт та переобладнання будинку в зв'язку з його газифікацією і будинок став мати загальну площу 83,0 кв. м. Після смерті матері вона успадкувала будинок за заповітом, але рішенням суду заповіт було скасовано, вона має право на 1/4 частину, а ОСОБА_4 на 3/4 частин будинку. ОСОБА_4 у будинку не проживає і між ними виник спір з приводу розподілу вказаного будинку, що стало підставою для звернення до суду із зустрічним позовом.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 липня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено. Припинено право власності ОСОБА_5 на ј частину будинковолодіння АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_4 право власності на ј частину спірного будинковолодіння, яка належала ОСОБА_5 Виплачено з депозитного рахунку Васильківського міськрайонного суду Київської області на користь ОСОБА_5 47 839 грн компенсації за припинення її права власності на ј частину спірного будинковолодіння. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 16 жовтня 2014 року рішення місцевого суду скасовано в частині стягнення з ОСОБА_5 витрат на проведення експертизи в сумі 6 976 грн 39 коп. та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 у цій частині відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд першої інстанції, з висновками якого частково погодився й суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що позов ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_5 задоволенню не підлягає, керуючись при цьому нормами ст. ст. 183, 365 ЦК України та висновками експертного дослідження від 26 квітня 2012 року, відповідно до якого здійснити поділ в натурі спірного житлового будинку неможливо.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 липня 2014 року в його не скасованій частині та рішення апеляційного суду Київської області від 16 жовтня 2014 року залишити без змін.