розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про розірвання кредитного договору; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", про визнання договору поруки припиненим за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником - ОСОБА_5, на рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року,

У лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 17 січня 2007 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умови якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 40 тис. доларів США з кінцевим строком повернення до 26 жовтня 2030 року зі сплатою відсотків, визначених договором. На виконання забезпечення зобов'язань за цим договором між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки. Оскільки позичальник та поручитель зобов'язання за цими договорами не виконували, на вимоги банку не реагували, утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 26 171 долар 03 центи США, що за курсом Національного банку України еквівалентно 209 185 грн 04 коп., заборгованість зі сплати процентів у розмірі 3 662 долари 46 центів США, що еквівалентно 28 954 грн 32 коп. 12 листопада 2010 року між товариством, позивачем у справі, та ПАТ "ОТП Банк" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, який включає у себе також зазначений кредитний договір від 17 січня 2007 року, яку позивач просив стягнути на його користь солідарно з відповідачів.

У травні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом, посилаючись на те, що після укладення кредитного договору від 17 січня 2007 року між ним та ПАТ "ОТП Банк" значно підвищився офіційний курс долара США по відношенню до гривні, що призвело до значного збільшення обсягу його відповідальності за цим договором.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_3 просив розірвати кредитний договір у зв'язку з істотною зміною обставин.

У травні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою, посилаючись на те, що між нею та ПАТ "ОТП Банк" було укладено договір поруки на забезпечення виконання зобов'язань за указаним вище кредитним договором від 17 січня 2007 року. У подальшому між сторонами кредитного договору було укладено додаткові договори до нього, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності. Оскільки про укладення додаткових угод її повідомлено не було, згоди вона не давала, позивач просила визнати договір поруки припиненим.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року, позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором у розмірі 238 139 грн 36 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення в частині, якою задоволено позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_4 та відмовлено у задоволенні її зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові ТОВ "ОТП Факторинг Україна" відмовити, а її зустрічний позов задовольнити.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому згідно зі ст. 335 ЦПК України не переглядаються.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_4 та відмовляючи у задоволенні її зустрічного позову, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що поручитель була ознайомлена з умовами кредитного договору, розмір її зобов'язань, як поручителя, після укладення сторонами кредитного договору додаткових угод до кредитного договору не збільшився, про що також свідчить розрахунок кредитної заборгованості.

Проте погодитись із такими висновками судів не можна, оскільки суди дійшли його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судові рішення в оскарженій частині не відповідають.

Судами встановлено, що 17 січня 2007 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умови якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 40 тис. доларів США з кінцевим строком повернення до 26 жовтня 2030 року зі сплатою відсотків, визначених договором. На виконання забезпечення зобов'язань за цим договором між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки. Оскільки позичальник та поручитель зобов'язання за цими договорами не виконували, на вимоги банку не реагували, утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 26 171 долар 03 центи США, що за курсом Національного банку України еквівалентно 209 185 грн 04 коп., заборгованість зі сплати процентів у розмірі 3 662 долари 46 центів США, що еквівалентно 28 954 грн 32 коп.

12 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого ПАТ "ОТП Банк" продав (переуступив) ТОВ "ОТП Факторинг Україна" права на кредитний портфель та зобов'язався сплатити на користь ПАТ "ОТП Банк" винагороду. За цим договором до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" перейшли усі права та вимоги за кредитними договорами, які є дійсними на дату набрання чинності, у тому числі за кредитним договором від 17 січня 2007 року, укладеним між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_3

У подальшому, 19 січня 2007 року, 19 січня 2009 року та 13 липня 2009 року між ОСОБА_3 та ПАТ "ОТП Банк" було укладено додаткові договори до кредитного договору від 17 січня 2007 року без згоди поручителя ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зімни умов основного зобов'язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Однак суди вважали, що зазначеними додатковими угодами обсяг відповідальності поручителя не збільшився, а цими угодами сторони змінили лише порядок виконання зобов'язань.

Разом з тим у порушення ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України суди не дали належної оцінки тому, що оскільки додатковим договором від 19 січня 2007 року ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_3 збільшили розмір щомісячного платежу з 315 доларів 96 центів США до 350 доларів 52 центів США, про що поручителя повідомлено не було. Зазначене впливає на можливість сім'ї сплачувати кредит, а порушення умов такого договору зумовить сплату процентів у підвищеному розмірі (п. 1.4 договору).

Суди виходили з того, що поручитель з умовами кредитного договору щодо підвищення фіксованої процентної ставки чи фіксованого відсотку була ознайомлена. Положення, яке міститься у додатковому договорі № 1 від 19 січня 2009 року є тотожними з п. 1.4.1.5 кредитного договору. Суди вважали, що з огляду на це розмір зобов'язання поручителя не збільшився.

Однак суди не врахували, що згідно з додатком № 1 до додаткового договору № 2 від 13 липня 2009 року фіксований відсоток у розмірі 6,37 % річних застосований з 17 грудня 2009 року до дати закінчення кредитного договору.

Відповідно до графіку оплати кредиту та відсотків, викладеному у додатку № 1 до додаткового договору № 2 від 13 липня 2009 року, строк застосування фіксованого відсотку у розмірі 6,37 % річних починається з 17 грудня 2009 року і з січня 2010 року становить 427 доларів США.

Згідно квитанцій від 18 січня 2010 року № 13 та від 17 лютого 2010 року № 54 ОСОБА_3 з розрахунку фіксованого відсотку 6,37 % річних сплатив 427 доларів США і 421 долар 15 центів США відповідно.

Тобто, фіксований відсоток у збільшеному до 6,37 % річних розмірі фактично застосований та сплачувався боржником саме у такому розмірі.

Таким чином, висновки судів про те, що обсяг відповідальності поручителя не збільшився, є передчасними.

Також, вирішуючи спір, суди виходили з того, що п. 2.2 договору поруки від 17 січня 2007 року цим договором забезпечуються боргові зобов'язання у разі зміни їх суми, відповідно до п. 2.1, який встановлено розмір боргових зобов'язань. Однак суди не врахували, що згідно з п. 2.1 договору поруки боржник зобов'язаний сплатити відсотки за користування отриманими кредитними коштами у розміри, строки та порядку, передбаченими кредитним договором. Розмір щомісячного платежу згідно з умовами кредитного договору складав 315 доларів 96 центів США. Саме на такий розмір щомісячного платежу погодилась ОСОБА_4, укладаючи з банком договір поруки. При цьому пунктом 2.2 договору поруки не передбачено збільшення розміру щомісячного платежу без згоди поручителя.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення поруки у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується.

Таким чином, внесення змін до кредитного договору про зміну зобов'язання, забезпеченого порукою, без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, є підставою для визнання поруки такою, що припинена.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року № 6 - 100 цс 12, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Суди у порушення ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України зазначене не врахували, не дослідили умови кредитного договору та додаткових договорів до нього, як і умови договору поруки, не перевірили чи збільшився обсяг відповідальності поручителя внаслідок укладення між сторонами кредитного договору додаткових договорів до нього та чи є підстави для визнання поруки такою, що припинилась.

За таких обставин, ураховуючи, що судами не встановлені всі фактичні обставини від яких залежить правильне вирішення справи, та допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення в частині позову ТОВ "ОТП Факторинг України" до ОСОБА_4 та зустрічного позову ОСОБА_4 відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року в частині позову товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", про визнання договору поруки припиненим, скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.