розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_4 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків по справі №478/15 від 30 березня 2015 року, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Фідобанк" на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 жовтня 2015 року,

ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 478/15 від 30 березня 2015 року за позовом публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (далі - ПАТ "Фідобанк") до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що такі спори не підвідомчі третейським судам.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року в задоволенні заяви відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 жовтня 2015 року зазначена ухвала районного суду скасована й заяву задоволено.

Скасовано рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 478/15 від 30 березня 2015 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Фідобанк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 417 200 грн 60 коп. та 14 572 грн 01 коп. третейського збору.

У касаційній скарзі ПАТ "Фідобанк" просить ухвалу апеляційного суду скасувати й залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, що була помилково скасована, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не встановлено.

Відповідно до ст. 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За правилами ст. 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам ст. ст. 16-19 цього Закону; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Статтею 6 Закону України "Про третейські суди" визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.

Законом України "Про внесення змін до статті 6 Закону України "Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам" частину першу статті 6 Закону України "Про третейські суди" доповнено пунктом 14, згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків про стягнення заборгованості за кредитним договором, про скасування якого звернувся із заявою ОСОБА_4, ухвалено 30 березня 2015 року, тобто після внесення зазначених змін до Закону України "Про третейські суди" (1701-15) .

Таким чином, суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та задовольняючи заяву, обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_4 є споживачем послуг банку, а тому спір за позовом банку про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягає розгляду третейським судом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Доводи касаційної скарги ПАТ "Фідобанк" на увагу не заслуговують та висновків суду не спростовують.

За вказаних обставин, оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 342 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє скаргу й залишає ухвалу без змін, якщо судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ